Дослідження: коти сприймають господарів як рівноправних партнерів, а не як джерело залежності

Група дослідників з Угорщини ініціювала масштабну роботу, спрямовану на глибоке розуміння природи взаємин між домашніми котами та їхніми власниками. Ключовим завданням науковців було вивчення емоційної глибини цього зв’язку, що традиційно вважається складним аспектом через природну нелюбов котячих до зміни звичних локацій та стрес від транспортування. Щоб подолати цю методологічну перешкоду, вчені залучили дві різні групи тварин, що дозволило отримати максимально релевантні дані та мінімізувати вплив негативних факторів переїзду на результати спостережень.

Результати проведеного експерименту були офіційно оприлюднені в науковому виданні Applied Animal Behaviour Science. Дослідження базувалося на спостереженні за двома категоріями піддослідних: п'ятнадцятьма котами-терапевтами, які мають регулярний досвід відвідування нових місць, та контрольною групою, що складалася з тринадцяти звичайних домашніх улюбленців. Кожен сценарій соціальної взаємодії в лабораторних умовах, де були присутні господар та незнайома людина, був суворо обмежений у часі — він тривав менше двох хвилин, аби зафіксувати найбільш природні та безпосередні реакції тварин.

Ретельний аналіз поведінкових патернів виявив цікаву закономірність: коти-терапевти демонстрували однаково приязне ставлення як до свого власника, так і до абсолютно сторонньої людини. Вони з ідентичним ентузіазмом йшли на контакт, терлися об ноги та залучалися до гри з обома учасниками експерименту. Водночас звичайні домашні коти, які не мали досвіду частих подорожей, проявили помітну відстороненість. Вони практично ніяк не реагували на присутність ані господаря, ані незнайомця, зберігаючи дистанцію та нейтралітет.

Провідний автор дослідження, доктор Петер Понграц, зазначив, що ключовим висновком стала відсутність статистично значущих ознак специфічної прив’язаності до власника в обох групах. Це стосувалося навіть тих тварин, яких господарі вважали надзвичайно лагідними та емоційними. На відміну від собак, які формують асиметричні залежні стосунки за типом «дитина-батьки», коти зберігають високий рівень самодостатності. Науковці пов'язують таку поведінку з їхньою еволюційною роллю як ефективних та незалежних хижаків, що здатні покладатися на власні сили.

Дослідники акцентують увагу на тому, що відсутність вираженої емоційної залежності зовсім не виключає наявності міцного зв’язку або здатності до щирої дружби. Спільне існування котів і людей є стратегічно вигідним для обох сторін: соціальна взаємодія гарантує вихованцям турботу, безпеку та ресурси, а люди отримують позитивну емоційну віддачу. Проте, на відміну від собак, які стали психологічно залежними в процесі одомашнення, коти вибудували з людиною саме партнерські відносини, успішно зберігаючи при цьому свою автономію та незалежний характер.