Науковці з'ясували: гучність котячого нявкання залежить від статі власника

Свіже дослідження, проведене у 2025 році фахівцями з Університету Білкент у Туреччині, виявило цікаву закономірність: існує прямий зв'язок між інтенсивністю нявкання домашніх котів та статтю людини, з якою вони взаємодіють. Це відкриття, опубліковане у престижному журналі Ethology, зосереджувалося на детальному аналізі вітальних вокалізацій, які коти видають, коли їхні опікуни повертаються додому.

Вчені, серед яких був і доктор Каан Керман та його колеги, зафіксували суттєві відмінності у звуковій активності цих звернень. Експеримент охопив 31 власника, і результати показали, що коти демонстрували значно вищий рівень вокалізації під час зустрічі з чоловіками. Аналіз даних свідчить: коли тварини зверталися до чоловіків-опікунів, вони видавали приблизно 4,3 нявкання протягом кожних ста секунд спостереження. Ця тенденція залишалася незмінною, незалежно від породи чи віку кота.

Натомість, коли коти вітали жінок, їхня поведінка була помітно тихішою. У середньому, вони використовували лише близько 1,8 вокальних сигналів за той самий проміжок часу. Важливо зазначити, що інші форми вираження уваги, такі як муркотіння, трелі чи невербальні жести, не демонстрували залежності від статі господаря чи господині.

Доктор Каан Керман висунув гіпотезу, що коти інстинктивно посилюють свої заклики, коли звертаються до чоловіків. На його думку, чоловіча аудиторія може вимагати більш гучних сигналів для привернення уваги або отримання бажаного, оскільки чоловіки, як правило, менш чутливі до тонких невербальних натяків. З іншого боку, жінки-опікуни часто використовують більш мелодійний тон у розмовах зі своїми улюбленцями та краще розпізнають ледь помітні сигнали, що, ймовірно, сприяє використанню котами менш інтенсивних вокалізацій у спілкуванні з ними.

Нявчання, як ключовий спосіб комунікації, спрямоване переважно на людей. Воно слугує ефективним інструментом для передачі емоційного стану тварини. Процес одомашнення значно розширив вокальний арсенал домашніх котів порівняно з їхніми дикими предками, зокрема Felis silvestris lybica. Це еволюційний крок, який підкреслює їхню здатність до адаптації.

Це дослідження яскраво ілюструє, що коти постійно проводять моніторинг сигналів, які надходять від людей. Вони гнучко коригують свою поведінкову стратегію, щоб досягти бажаного результату. Така здатність до когнітивної гнучкості є надзвичайно високою і дозволяє їм ефективно взаємодіяти у складному людському середовищі.