У 1605 році світ побачила новаторська праця італійського єзуїта Матео Річчі «Xizi Qiji» («Диво західних слів»). Ця книга стала справжнім проривом у міжкультурній комунікації, надавши західним людям, які перебували в Китаї пізньої династії Мін, можливість правильно вимовляти китайські тексти завдяки анотаціям римськими літерами.
Твір, написаний класичною китайською мовою, складається з п'яти частин. Перші три розділи адаптують біблійні історії до класичної китайської прози, узгоджуючи їх з конфуціанськими моральними принципами. Наступні два розділи містять записи розмов Річчі з китайським майстром туші Ченгом, зосереджуючись на теологічних дискусіях та важливості писемної мови. Нещодавній англійський переклад частин «Xizi Qiji» робить цей історичний текст доступним для сучасних читачів, зберігаючи оригінальний стиль класичної китайської оповіді та римські анотації Річчі.
«Xizi Qiji» є свідченням ранніх зусиль у міжкультурному діалозі, поєднуючи східну та західну філософії. Адаптуючи християнські наративи, щоб вони резонували з конфуціанськими цінностями, Річчі сприяв кращому розумінню та прийняттю західних концепцій у Китаї. Його співпраця з видатним китайським агрономом, астрономом і математиком Сюй Ґуанці над перекладом «Елементів» Евкліда китайською мовою, опублікованим у 1614 році, ще більше підкреслює його значну роль у китайсько-західному культурному обміні.
Цей переклад запровадив строгу логічну систему Евкліда в Китаї та дав початок китайським термінам для понять, таких як «точка», «лінія» та «паралельна лінія», які використовуються донині. Робота Матео Річчі «Xizi Qiji» залишається символом здатності мови долати культурні бар'єри. Його піонерські методи перекладу та адаптації продовжують впливати на науковців та читачів, зацікавлених у багатій історії міжкультурних взаємодій.
Річчі, який працював у Китаї з кінця XVI до початку XVII століття, запровадив нову модель східно-західного культурного обміну завдяки своїй «стратегії пристосування». За майже тридцять років місіонерської роботи він не лише поширював християнство, але й запроваджував західну науку, математику та географію, здобуваючи повагу китайських вчених-чиновників династії Мін. Його вплив поширився і за межі Китаю: праці Річчі знайомили Європу з конфуціанською філософією, спонукаючи мислителів епохи Просвітництва, таких як Вольтер і Лейбніц, переоцінювати схожість та відмінності між східною та західною культурами.