У Високих Атлаських горах Марокко вівчарі, такі як Хамму та його син Брагім, використовують стародавню мову свисту, відому як 'Ассінсг' на амазігській (берберській). Ця унікальна форма комунікації дозволяє їм передавати повідомлення на відстані від 2,5 до 3 кілометрів, долаючи складний гірський рельєф, де звук поширюється краще, ніж мова. Принцип простий: слова просвистуються, а розуміння значною мірою залежить від практики, засвоюється з раннього віку, подібно до ходьби чи розмови.
Подібні мови свисту існують у різних куточках світу, зокрема в Мексиці, на Канарських островах та в Папуа-Новій Гвінеї. Лінгвіст Жульєн Мейєр зазначає, що існує понад 90 задокументованих мов свисту. Однак ця стародавня практика стикається з серйозними викликами через сільський відтік та зміни клімату.
Ізольоване село Імзеррі, де проживають Хамму та Брагім, страждає від браку базових зручностей, що спонукає багато сімей до міграції. Ця міграція несе ризик втрати мови свисту, яка нерозривно пов'язана з традиційним вівчарством. Останніми роками сильні посухи змушують вівчарів здійснювати виснажливі переміщення у пошуках пасовищ для худоби. Це порушує традиційний пасторальний спосіб життя, організований навколо сезонних міграцій, і є прямим наслідком кліматичних змін.
Дослідниця Фатіма-Захра Саліх очолює зусилля з документування цієї мови свисту для можливого внесення до списку ЮНЕСКО. Незважаючи на труднощі, тривають зусилля зі збереження цієї культурної спадщини. Брагім Амрауї керує асоціацією, яка займається збереженням цього спадку, а його син Мохамед є одним із небагатьох молодих людей, які ще практикують цю мову. Існує надія, що завдяки тривалим зусиллям та сприятливим екологічним умовам ця унікальна форма спілкування зможе вижити.
Додаткові дослідження показують, що мови свисту часто виникають у місцевостях зі складним рельєфом або густою рослинністю, де пряма візуальна комунікація ускладнена. Це дозволяє людям ефективно спілкуватися на великі відстані, передаючи складні повідомлення, що виходять за рамки простих сигналів. Наприклад, у деяких культурах мови свисту використовуються для координації полювання або попередження про небезпеку. Збереження таких мов є важливим не лише для розуміння людської винахідливості, але й для збереження зв'язку між людьми та їхнім природним середовищем, що стає особливо актуальним в умовах глобальних кліматичних змін та урбанізації.