Нове дослідження, опубліковане у серпні 2025 року в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, виявило, що спонтанні розмови по всьому світу підпорядковуються вродженому біологічному ритму. Цей ритм структурує мову в так звані інтонаційні одиниці – короткі послідовності мовлення з варіаціями висоти тону, гучності та тривалості, які повторюються приблизно кожні 1,6 секунди. Ці одиниці відіграють ключову роль у взаєморозумінні та плавності комунікації.
Дослідження, очолюване докторкою Маєю Інбар разом із професорами Ейтаном Гроссманом та Аєлет Н. Ландау з Єврейського університету в Єрусалимі, проаналізувало понад 650 записів спонтанного мовлення 48 мовами з 27 мовних родин. Використовуючи інноваційний алгоритм, вчені автоматично ідентифікували інтонаційні одиниці, виявивши, що незалежно від мови, люди природно сегментують своє мовлення на ці ритмічні блоки. Це свідчить про те, що спосіб структурування нашої мови є не просто культурним явищем, а глибоко вкорінений у людському пізнанні та біології.
Інтонаційні одиниці допомагають слухачам стежити за розмовою, вчасно передавати слово та засвоювати інформацію. Вони також надають важливі сигнали дітям під час вивчення мови. Цікаво, що ритм інтонаційних одиниць перегукується з патернами мозкової активності, пов'язаними з пам'яттю, увагою та довільними діями, що висвітлює глибокий зв'язок між тим, як ми говоримо, і тим, як ми думаємо. Дослідження також показують, що цей ритм не залежить від швидшого ритму складів, що вказує на його окрему когнітивну функцію.
Ці висновки мають значні наслідки для розробки більш людяного штучного інтелекту, лікування мовленнєвих розладів та глибшого розуміння неврологічних функцій. Вони підтверджують, що під красою та різноманітністю мов світу лежить спільний ритм, який б'ється приблизно кожні 1,6 секунди. Дослідження також підкреслюють, що ритмічні патерни мовлення є фундаментальними для сенсорної та нейронної обробки мови, а їхня чутливість може бути передвісником успішного мовленнєвого розвитку у дітей.
Наприклад, дослідження показують, що немовлята можуть розрізняти мови за ритмічними ознаками ще до народження, а їхня здатність відстежувати ритмічне мовлення може передбачати майбутні мовленнєві здібності. Таким чином, це дослідження не лише підтверджує універсальність інтонаційних одиниць у мові, але й демонструє, що справді універсальні властивості мов невіддільні від нашої фізіології та пізнання. Розуміння цієї часової структури допомагає поєднати нейронауку, лінгвістику та психологію, проливаючи світло на те, як ми керуємо потоком інформації в динамічному середовищі спілкування та як ми соціально зв'язуємося через розмову.