Рання профорієнтація як ключ до зниження відсіву та підвищення кар'єрної готовності: світовий досвід

Сучасна освітня філософія наполягає на тому, що нерозривний зв'язок між набуттям практичного досвіду та вчасною професійною орієнтацією є наріжним каменем успіху для здобувачів освіти. Аналіз, проведений у таких країнах, як Німеччина, Іспанія, Канада та Велика Британія, чітко демонструє пряму залежність: чим вища якість професійної орієнтації, тим кращими є показники працевлаштування та значно меншим рівень передчасного залишення навчальних закладів.

Хоча Іспанія у 2024 році досягла історично низького показника раннього відсіву, її результати все ще поступаються показникам інших держав, залучених до цього дослідження. Недостатня дієвість раннього кар'єрного консультування створює відчутний розрив між теоретичною підготовкою, яку надає академічна сфера, та реальними потребами ринку праці. Це, своєю чергою, гальмує формування необхідних сьогоднішньому ринку компетенцій.

Провідні освітні системи у юрисдикціях, зокрема у Канаді, Данії та Великій Британії, активно інтегрують учнів у реальні робочі процеси вже на початкових етапах навчання. У Канаді робота з молоддю щодо кар'єрного вибору розпочинається з раннього підліткового віку. Літня трудова зайнятість там розглядається як життєво важливий елемент підготовки до самостійного дорослого життя. До того ж, учні мають доступ до інформації про близько 4000 професій через спеціалізовані автоматизовані «центри вибору».

Сарина Хопкінс, яка обіймає посаду виконавчого директора Канадського фонду кар’єрної розбудови (CCDF), наголошує, що надання якісного кар’єрного консультування слід розглядати як стратегічну інвестицію. Вона стверджує, що це безпосередньо впливає як на академічну успішність учнів, так і на їхню майбутню здатність до працевлаштування.

Спільними рисами передових профорієнтаційних систем, які спостерігаються у Німеччині, Канаді, Данії та Сполученому Королівстві, є комплексний та інтегрований підхід. Він охоплює ранній старт заходів, їхню безперервність протягом усього освітнього шляху та злагоджену взаємодію між усіма зацікавленими сторонами. Наприклад, у Німеччині школи, що беруть участь в ініціативі КАоА, зобов'язані включати профорієнтаційний компонент. За високу якість орієнтації присуджується спеціальний сертифікат – «Печать про профорієнтацію» (Berufswahl-SIEGEL). При цьому співвідношення консультантів до учнів може становити чотири фахівці на кожну тисячу студентів.

Натомість, у деяких інших державах, як-от у США, профорієнтаційні служби можуть бути доволі фрагментованими. Канада та Велика Британія, навпаки, надають державним службам винятковий контроль над цим процесом. Серед рекомендацій щодо вдосконалення цих механізмів виділяють забезпечення належного фінансування штату консультантів, безпосереднє вбудовування профорієнтаційної роботи у навчальні плани, а також розвиток міцних, стійких партнерських зв'язків між освітніми закладами та представниками бізнесу.

Британські дослідники, вивчаючи успішні практики у шести країнах, включно з Німеччиною та Канадою, виявили, що ключовою слабкістю багатьох сучасних систем є відсутність тісної співпраці між школами та роботодавцями. Роботодавці володіють унікальними знаннями про реальні робочі процеси та ті компетенції, які є найбільш затребуваними. Така інтеграція, що ґрунтується на актуальних даних та практичному досвіді, дає громадянам вагому конкурентну перевагу на сучасному глобальному ринку праці.