Політика Трампа щодо Венесуели та номінація на Нобелівську премію миру викликають міжнародні дискусії

Венесуела переживає глибоку гуманітарну та політичну кризу, що характеризується репресіями, дефіцитом продовольства та переслідуванням опонентів. З 2013 року країна стала свідком систематичних убивств, катувань та політичних переслідувань, тоді як міжнародна спільнота переважно висловлювала обережні заяви або відверталася.

У цьому контексті президент США Дональд Трамп зайняв активну позицію щодо Венесуели. 24 березня 2025 року він підписав Виконавчий наказ 14245, запровадивши 25% мито на всі товари, імпортовані з будь-якої країни, що імпортує венесуельську нафту. Цей захід спрямований на тиск на режим Ніколаса Мадуро та його економічних союзників. Згідно з цим наказом, мито може бути накладене на товари з будь-якої країни, яка імпортує венесуельську нафту, безпосередньо чи опосередковано, починаючи з 2 квітня 2025 року. Це перший випадок, коли уряд США погрожує митом країнам, які здійснюють транзакції, що суперечать зовнішній політиці США.

Крім того, у червні 2025 року Дональда Трампа було номіновано на Нобелівську премію миру за його посередництво у конфлікті між Ізраїлем та Іраном. Конгресмен-республіканець Бадді Картер представив кандидатуру, наголосивши на ролі Трампа у досягненні припинення вогню між двома країнами. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху вручив Трампу номінаційний лист, відзначивши його «лідерство у справедливій справі».

Однак позиція Трампа щодо Венесуели викликала суперечки. Лауреат Нобелівської премії миру Адольфо Перес Есківель розкритикував втручання США, назвавши його спробою відкрити «фронт війни на континенті» та попередивши про ризики військового втручання в регіоні. Він зазначив, що політика Трампа активно підриває міжнародне право.

З іншого боку, венесуельська опозиція на чолі з такими діячами, як Марія Коріна Мачадо, шукає міжнародної підтримки для тиску на режим Мадуро. Мачадо була номінована на Нобелівську премію миру в серпні 2024 року, відзначивши її «невтомну боротьбу за мир у Венесуелі та світі». Сенатори США, зокрема Рік Скотт та Марко Рубіо, також підтримали її кандидатуру, підкресливши її мужність та відданість демократії.

Таким чином, втручання Дональда Трампа у справи Венесуели та його номінація на Нобелівську премію миру відображають складність ситуації в південноамериканській країні та різноманітність міжнародних поглядів на шляхи вирішення венесуельської кризи.