Секретар MNRE прогнозує падіння цін на сонячну енергію в Індії нижче 2,50 рупії за кВт*год

Сантош Кумар Сарангі, Секретар Міністерства нових та відновлюваних джерел енергії (MNRE) Індії, висловив упевненість у тому, що вартість сонячної енергії в країні може опуститися нижче знакового рівня у 2,50 індійської рупії за кіловат-годину (кВт*год).

Цей оптимістичний прогноз ґрунтується на значних досягненнях у сфері технологій, зокрема у підвищенні ефективності сонячних елементів. Важливо зазначити, що тандемні комірки, які розробляються за фінансування MNRE (понад 200 крор рупій протягом 15 років) у таких установах, як Індійський технологічний інститут Бомбея (IIT Bombay), демонструють у лабораторних умовах ефективність, що перевищує 30%. Це помітно вище показника у 27%, якого досягають традиційні одноперехідні елементи.

Історично тарифи на сонячну енергію в Індії вже зазнали кардинального зниження. У 2017 році було зафіксовано історичний мінімум у 2,44 рупії за кВт*год для сонячного парку Бхадла. Ця ціна була значно нижчою за мінімальну вартість генерації електроенергії з вугілля, яка тоді становила 3,20 рупії за кВт*год.

Незважаючи на певні тимчасові труднощі у зовнішній торгівлі, включаючи нульовий експорт до Сполучених Штатів цього року через загальні тарифи близько 40% (податки за Розділом 201 мають бути скасовані 6 лютого 2026 року), внутрішній попит залишається потужним рушієм зростання галузі.

Секретар Сарангі підкреслив, що сильний внутрішній попит ефективно компенсує зменшення експортних поставок. При цьому варто відзначити, що експорт у квітні-жовтні все ж таки продемонстрував загальне зростання на 31–32% порівняно з попереднім фінансовим роком.

Агресивна політика стимулювання локального виробництва, зокрема через схему PLI, принесла свої плоди. До липня 2025 року виробничі потужності з випуску сонячних модулів досягли приблизно 144 ГВт на рік, з амбітними планами вийти на 150 ГВт до червня 2026 року. Потужності з виробництва сонячних елементів також значно зростуть: з поточних 27 ГВт до орієнтовних 65 ГВт до середини 2026 року. Для контексту, загальна потужність модулів, внесених до затвердженого урядом списку ALMM, станом на середину 2025 року становила 109,5 ГВт.

Швидке впровадження відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) несе із собою серйозні інфраструктурні виклики. Ключовою проблемою є значний розрив у часових рамках реалізації проєктів: тоді як ВДЕ розгортаються за 1,5–2 роки, розвиток необхідної передавальної інфраструктури займає від 5 до 7 років. Цей дисбаланс може стати на заваді своєчасному постачанню виробленої енергії кінцевим споживачам.

Крім того, для ефективної інтеграції змінних джерел, таких як сонячна та вітрова енергія, а також для управління піковими годинами споживання (з 19:00 до 23:00), життєво необхідним є впровадження систем накопичення енергії (BESS).

Паралельно з розвитком сонячної енергетики, уряд Індії активізує зусилля щодо освоєння морської вітроенергетики. Це частина ширшої стратегії досягнення мети у 500 ГВт потужностей з не викопних джерел до 2030 року. Після того, як попередні тендери не викликали належного інтересу, MNRE готується до повторного проведення торгів, зокрема у штаті Таміл Наду, де раніше анонсувався тендер на 4 ГВт.

На підтримку цього сектора затверджено механізм фінансування дефіциту життєздатності (VGF) із загальним бюджетом близько 891 мільйона доларів США. Ця схема спрямована на стимулювання перших проєктів, включаючи будівництво потужностей на 500 МВт у Таміл Наду та Гуджараті. Такі кроки демонструють багатовекторний підхід до енергетичного переходу, поєднуючи технологічні інновації у сонячній галузі з розвитком інших чистих джерел задля забезпечення енергетичної безпеки країни.

Станом на кінець листопада 2024 року загальна встановлена потужність сонячної енергетики в Індії становила 75,37 ГВт.