Давос 2026: Подробиці перебування президента Аргентини Хав’єра Мілея та його стратегія глобальної свободи

21 січня 2026 року в рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі відбулася знакова подія — спеціальне звернення президента Аргентини Хав’єра Мілея. Виступ під назвою "Special Address by Javier Milei, President of Argentina" тривав з 16:30 до 17:00 за центральноєвропейським часом. Цього разу аргентинський лідер обрав більш стриманий та аналітичний тон, зосередившись на геоекономічних викликах, політичній філософії та етичних засадах ринкової свободи. У своїй промові Мілей спирався на праці видатних мислителів, серед яких Томас Соуелл, Мюррей Ротбард, Адам Сміт, Ганс-Герман Гоппе та Хесус Уерта де Сото, а також звертався до біблійних текстів.

Однією з центральних тез виступу стало проголошення смерті макіавеллізму. Мілей заявив, що "Макіавеллі мертвий" (Machiavelli is dead), піддавши жорсткій критиці штучний поділ між політичною доцільністю та моральними принципами. Президент наголосив, що етика та ефективність є нерозривними поняттями: те, що є справедливим, не може бути неефективним, і навпаки. Посилаючись на Уерта де Сото, він зазначив, що в межах динамічного аналізу ці дві категорії є лише різними сторонами однієї медалі.

Окрему увагу Хав’єр Мілей приділив етичному захисту капіталізму вільного підприємництва. Він протиставив його соціалістичним ідеям, які, за словами Томаса Соуелла, звучать привабливо, але завжди призводять до катастрофічних наслідків. Як наочний приклад було наведено Венесуелу, де падіння ВВП на 80%, тотальна корупція та встановлення "кривавої наркодиктатури" стали прямим результатом відмови від ринкових принципів.

Філософський фундамент промови базувався на розмежуванні природного та позитивного права. Мілей підкреслив, що природне право є універсальним і справедливим, тоді як людське (позитивне) право часто стає інструментом несправедливості. Спираючись на ідеї Джона Локка, він визначив фундаментальні права людини: життя, свободу та власність. Ключовим елементом його доктрини залишається принцип ненападу — безумовна повага до життєвого шляху інших людей на основі захисту права на життя та власність.

Торкаючись питання справедливості, президент звернувся до спадщини римського права та визначення Ульпіана: справедливість — це незмінна воля віддавати кожному своє. На думку Мілея, саме капіталізм найкраще втілює цей принцип через інститути приватної власності, вільні ринки та здорову конкуренцію, що дозволяє кожному учаснику економічних відносин отримувати результат згідно зі своїм внеском.

Аналізуючи ефективність капіталістичної системи, Мілей виділив два аспекти. Статична ефективність базується на концепції "невидимої руки" Адама Сміта та доказах Ганса-Германа Гоппе щодо оптимальності за Парето в умовах відсутності державного втручання. Динамічна ж ефективність проявляється через творчий потенціал підприємців, поділ праці (приклад фабрики булавок Сміта), накопичення капіталу та технологічний прогрес. Він також згадав Дугласа Норта, наголосивши на важливості інститутів, що знижують рівень невизначеності.

Мілей виступив з різкою критикою надмірного регулювання, особливо в інноваційних сферах, таких як штучний інтелект. Він закликав політиків "перестати заважати тим, хто робить світ кращим". У контексті внутрішньої політики Аргентини було озвучено вражаючі цифри: з 2023 року впроваджено 13 500 реформ, ліквідовано дефіцит бюджету в 15% ВВП, інфляція знизилася з 300% до 30%, а рівень бідності впав з 57% до 27%.

Президент підкреслив, що капіталізм не лише не руйнує мораль, а навпаки — відповідає глибоким іудео-християнським, грецьким та римським корінням Заходу. Посилаючись на "Теорію моральних почуттів" Сміта та концепцію "буржуазних чеснот" Дейрдре Макклоскі, він зазначив, що в Аргентині змінили підхід до соціальної допомоги: замість того, щоб просто давати людям рибу, їх почали вчити її ловити, інвестуючи в розвиток людського капіталу.

Завершуючи виступ, Мілей попередив про небезпеку "вокізму" (wokeism), який він назвав формою лицемірного соціалізму, що загрожує західній цивілізації. Проте він висловив оптимізм, заявивши, що світ починає прокидатися, а Америка знову стане маяком світла. Використовуючи метафору з Тори (глава Parshat Bo), він порівняв боротьбу за свободу з протистоянням фараону, де відмова від волі веде до темряви та голоду. Фінальним акордом став заклик: "Да благословить Бог Захід. Нехай з нами будуть сили небес, і хай живе свобода, чорт забирай!" (Long live freedom, damn it).

Під час подальших інтерв'ю в Давосі Хав’єр Мілей уточнив свою позицію щодо зовнішньої політики. Він назвав Китай "great trading partner" (чудовим торговельним партнером), зазначивши, що аргентинський експорт до цієї країни суттєво зріс у 2025 році. Наразі Китай є другим за важливістю ринком для Аргентини після Бразилії. Мілей підкреслив, що тісні економічні зв'язки з Пекіном не суперечать дружнім відносинам з США та Дональдом Трампом.

Президент Аргентини акцентував увагу на необхідності відкритих торговельних відносин (open trading relationships) з усім світом. Хоча він обережно критикував протекціонізм і тарифи, не роблячи прямих випадів у бік американських партнерів, його позиція залишилася непохитною: закритість економіки вбиває розвиток. Аргентині потрібна торгівля з усіма, хто готовий купувати її товари, оскільки це питання національного виживання.

Щодо валютної політики, Мілей продемонстрував прагматичний підхід. Він підтвердив, що Аргентина поки не готова до повного вільного плавання песо. Поточна стратегія контрольованого курсу та накопичення резервів є найбезпечнішим шляхом для зниження волатильності. Мета полягає в тому, щоб поступово привчити населення до стабільності, перш ніж остаточно відпустити валюту без різких шоків для економіки.

Підбиваючи підсумки своїх реформ, лідер Аргентини знову наголосив, що досягнуті успіхи — це не просто механічне скорочення витрат, а створення сприятливого середовища для інвестицій. Він впевнений, що зміна парадигми від державного опікунства до особистої відповідальності вже приносить свої плоди. "Ми перестали давати людям рибу — ми почали вчити їх ловити її", — резюмував президент, підкреслюючи успіхи у боротьбі з інфляцією та бідністю.

Наостанок Мілей обговорив глобальну невизначеність (global uncertainty), спричинену геополітичними конфліктами, розвитком штучного інтелекту та енергетичними викликами. Він висловив підтримку ідеї мінімального втручання держави в управління цими процесами, вважаючи, що політики повинні не заважати прогресу. Косвенно похваливши Трампа, він відзначив відродження ідей свободи в Америці як позитивний сигнал для всього Заходу.