Велика Британія розгортає авіаносну групу «Firecrest» у Північній Атлантиці для стримування російської експансії

У суботу, 14 лютого 2026 року, під час Мюнхенської конференції з безпеки прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер офіційно оголосив про початок масштабної операції «Firecrest». Ця ініціатива передбачає стратегічне розгортання авіаносної ударної групи (CSG) Королівського військово-морського флоту в критично важливих акваторіях Арктики та Північної Атлантики. Такий крок став безпосередньою реакцією Лондона на різку ескалацію активності російського флоту, яка, за офіційними даними Міністерства оборони, зросла на 30% за останні два роки, створюючи прямі загрози територіальним водам Сполученого Королівства.

Головною метою місії «Firecrest» є демонстрація військової потужності та рішучості Альянсу у стримуванні потенційної агресії, а також захист життєво важливої підводної інфраструктури, що є одним із пріоритетних завдань для НАТО. Флагманом угруповання виступає важкий авіаносець HMS Prince of Wales, який нещодавно отримав сертифікацію як боєздатна одиниця після успішного завершення місії в Індо-Тихоокеанському регіоні у 2025 році. До складу ударної групи, окрім флагмана, увійшли есмінець, фрегат, підводний човен та судно забезпечення. Повітряну підтримку забезпечують близько 40 літальних апаратів, серед яких ключову роль відіграють винищувачі п'ятого покоління F-35. У розгортанні задіяні тисячі військовослужбовців усіх трьох родів військ Великої Британії.

Важливим аспектом операції є її повна інтеграція в багатодоменну стратегію НАТО під назвою «Arctic Sentry», яку було ініційовано у лютому 2026 року. Координацію дій здійснює Командування об'єднаними силами в Норфолку (JFC Norfolk), яке вперше в історії очолив британський офіцер, що підкреслює посилення впливу Лондона на північному фланзі Альянсу. Британська авіаносна група діятиме у тісній зв'язці з союзниками, включаючи США та Канаду, а також у межах Першої постійної військово-морської групи НАТО (SNMG1). Протягом усього 2026 року Велика Британія забезпечує керівництво цією групою, використовуючи HMS Dragon як основний командний корабель.

Посилення британської присутності в арктичному регіоні також супроводжується планами щодо суттєвого збільшення військового контингенту в Норвегії. Міністр оборони Джон Хілі заявив, що протягом наступних трьох років кількість британських військових у цій країні подвоїться і сягне 2000 осіб. Це рішення зумовлене тим, що Росія фактично відновлює свою військову інфраструктуру часів Холодної війни. Виступаючи в Мюнхені, Кір Стармер наголосив на необхідності для Європи бути «готовою до бою» та брати на себе більше відповідальності за колективну оборону. Цю позицію підтримав і віце-адмірал Ян Крістіан Каак, інспектор ВМС Німеччини, який попередив про реальність російських загроз та високий ризик «випадкової ескалації» в Балтійському морі та Північній Атлантиці.

Окремим викликом залишається діяльність російського «тіньового флоту», судна якого, за даними Lloyd's List Intelligence, у січні 2026 року були зафіксовані в Ла-Манші та на Балтиці. Це змусило союзників по НАТО обговорювати конкретні варіанти перехоплення підозрілих кораблів. Попередні успішні операції, як-от затримання танкера Marinera силами США за підтримки Британії в районі між Шотландією та Ісландією, підтверджують готовність до рішучих дій у морі. Розгортання CSG у 2026 році є частиною багатовекторної стратегії стримування, що реалізується паралельно з навчаннями «Arctic Endurance» під проводом Данії та «Cold Response» у Норвегії, зміцнюючи оборонні позиції НАТО на північному напрямку.