Загострення на Близькому Сході: удари хуситів по Ізраїлю та пряме протистояння США та Ірану

Наприкінці березня 2026 року ситуація на Близькому Сході досягла критичної межі. Протягом 27 та 28 березня регіон став свідком нової хвилі військової ескалації в межах масштабної операції «Епічна лють», яку Сполучені Штати та Ізраїль розпочали проти Ірану ще 28 лютого 2026 року. Цей період відзначився не лише посиленням бойових дій, а й безпосереднім залученням єменських повстанців-хуситів, які вперше атакували ізраїльську територію, тоді як іранські сили завдали ударів по американських стратегічних об'єктах у Саудівській Аравії. Світ із тривогою спостерігає за подіями, оскільки конфлікт безпосередньо загрожує стабільності ключових морських торговельних шляхів.

У п'ятницю, 27 березня, авіабаза Принца Султана, що розташована на південний схід від Ер-Ріяда і є ключовим логістичним вузлом США в регіоні, зазнала масованої атаки іранських ракет та безпілотників. За повідомленнями агентства Associated Press, яке посилається на власні джерела, внаслідок обстрілу поранення отримали 15 американських військовослужбовців, причому стан п’ятьох із них оцінюється як важкий. Це вже не перший подібний інцидент: раніше цього місяця база вже ставала ціллю атаки, що призвела до загибелі одного солдата. Загалом від початку операції «Епічна лють» втрати особового складу США стали доволі відчутними — понад 300 осіб отримали поранення, а 13 військових офіційно підтверджені як загиблі в ході бойових дій.

Наступного дня, в суботу 28 березня, конфлікт набув нового виміру, коли підтримуване Іраном єменське угруповання «Ансар Алла» (хусити) здійснило свій перший прямий ракетний удар по військових об’єктах на півдні Ізраїлю. Бригадний генерал Ях’я Сарі, офіційний представник руху хуситів, заявив про запуск «шквалу ракет» по стратегічно важливих ізраїльських цілях. Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) оперативно відреагувала на загрозу, підтвердивши успішне перехоплення балістичної ракети силами протиповітряної оборони. На щастя, руйнувань чи жертв серед населення не зафіксовано, проте хусити рішуче налаштовані продовжувати атаки до повного припинення «агресії на всіх фронтах опору».

У відповідь на зростання загрози Пентагон продовжує стрімко нарощувати військову присутність у регіоні. Командування віддало наказ про перекидання додаткових сил, зокрема підрозділів елітної 82-ї повітряно-десантної дивізії чисельністю від 2 000 до 3 000 військовослужбовців зі складу Сил негайного реагування. Окрім цього, до кінця березня 2026 року в акваторію Перської затоки має увійти десантний корабель USS Tripoli. На його борту перебуває близько 2 200–2 500 морських піхотинців 31-го експедиційного загону (31st MEU), оснащених сучасними конвертопланами MV-22 Osprey та винищувачами F-35B. Розгортання штабу 82-ї дивізії в Кувейті розцінюється як чіткий сигнал «проекції сили», а підрозділи морської піхоти можуть бути задіяні для захоплення стратегічних плацдармів, зокрема на іранському острові Харг.

Попри військову напруженість, на дипломатичному фронті не припиняються спроби деескалації. На 29–30 березня 2026 року в Ісламабаді запланована зустріч міністрів закордонних справ Пакистану, Саудівської Аравії, Туреччини та Єгипту для обговорення механізмів зниження напруженості. Пакистанська сторона в особі прем’єр-міністра Шехбаза Шарифа та очільника МЗС Мохаммада Ісхака Дара підтвердила свою роль ключового посередника між Вашингтоном і Тегераном. Вони вже передали іранському керівництву американський мирний план, що складається з 15 пунктів. Під час телефонної розмови з Шарифом 28 березня президент Ірану Масуд Пезешкіан підкреслив, що будь-який конструктивний діалог можливий лише за умови відновлення взаємної довіри між сторонами.

Поточний конфлікт чинить серйозний тиск на світову логістику та економіку. Вступ хуситів у війну створює реальну загрозу блокування Баб-ель-Мандебської протоки, через яку проходить близько 12% світової морської торгівлі. Це значно погіршує кризу, спричинену попереднім блокуванням Ормузької протоки з боку Ірану. Потенційне закриття Баб-ель-Мандеба змушує судна обирати довші маршрути, що додає від 7 до 10 днів до часу транспортування вантажів між Азією та Європою, призводячи до стрімкого зростання вартості фрахту. Як превентивний захід Саудівська Аравія вже почала переспрямовувати частину свого нафтового експорту через порт Янбу на Червоному морі, намагаючись убезпечити постачання енергоносіїв.

Ситуація залишається вкрай нестабільною, оскільки військові дії та дипломатичні зусилля розгортаються паралельно. Наступні дні стануть вирішальними для визначення того, чи вдасться міжнародним посередникам стримати конфлікт, який загрожує перерости у повномасштабну регіональну війну з непередбачуваними наслідками для всього світу. Поки що обидві сторони продовжують демонструвати силу, залишаючи лише вузьке вікно для мирного врегулювання в межах запропонованих ініціатив.