Наразі навколоземна орбіта (ННО) характеризується зростанням операційного напруження, що спричинене швидким розгортанням мега-угруповань, серед яких особливо виділяється мережа Starlink від SpaceX. Аналіз, що охоплює часовий проміжок з 2019 року до початку 2025 року, демонструє суттєве збільшення активності, пов'язаної з уникненням зіткнень. Частка супутникового населення, яка щомісяця змушена виконувати маневри ухилення, зросла у сім разів, піднявшись лише з 0,2% до 1,4%. Це означає, що щомісяця приблизно 340 окремих космічних апаратів здійснюють такі запобіжні дії.
Така підвищена динаміка безпосередньо пов'язана зі значним збільшенням кількості об'єктів у цьому критично важливому орбітальному поясі. Загальна чисельність об'єктів зросла на 76%, перемістившись із приблизно 13 700 одиниць у 2019 році до 24 185 одиниць до 2025 року. Прогнози галузі вказують на те, що ця цифра може досягти приголомшливих 70 000 супутників до кінця поточного десятиліття, що підкреслює критичний момент для забезпечення сталості орбітального середовища.
Зростаюча щільність несе в собі невід'ємний системний ризик: поточні дані свідчать про 10% ймовірність зіткнення на орбіті протягом наступного року. Така подія може спричинити каскадний ефект, генеруючи тисячі нових фрагментів сміття. Для операторів супутників необхідність частих маневрів ухилення створює фундаментальні виклики для цілісності місії, особливо для космічних апаратів, яким потрібен точний контроль висоти.
Експерт із космічного сміття та професор Університету Бірмінгема Г’ю Льюїс (Hugh Lewis) зауважив, що такі коригування суттєво порушують роботу супутників спостереження за Землею, які повинні підтримувати точні траєкторії руху над поверхнею. Хоча такі оператори, як SpaceX, здаються здатними впоратися з великим обсягом ухилень — за повідомленнями, вони виконали близько 145 000 маневрів за шість місяців до липня 2025 року — сукупний вплив на навколишнє середовище залишається предметом серйозного розгляду.
Компанія SpaceX продемонструвала особливо обережну оперативну позицію, ініціюючи дії з уникнення, коли ризик зіткнення становить лише один до 3,3 мільйона. Це набагато суворіший поріг, ніж один до 10 000, який часто використовується NASA. Проте, ці необхідні коригування вимагають витрати бортового палива, що неминуче скорочує функціональний термін служби супутника та збільшує експлуатаційні витрати. Крім того, маневрування для уникнення одного об'єкта може ненавмисно підвищити ризик подальшої, непередбаченої зустрічі.
Така динамічна ситуація опосередковано ставить під сумнів довгострокову життєздатність поточних темпів розгортання. Це вимагає еволюції в системі управління цим спільним орбітальним ресурсом, щоб забезпечити його тривалу доступність для всіх майбутніх починань, починаючи від наукових спостережень і закінчуючи глобальною комунікаційною інфраструктурою.