Міжнародна група науковців досягла значного прориву у вивченні Сонця, вперше безпосередньо зафіксувавши малі торсійні хвилі Альфвена у сонячній короні. Це спостереження, здійснене у жовтні 2025 року, надало вирішальне підтвердження гіпотезам, які десятиліттями намагалися пояснити, чому зовнішня оболонка нашої зірки, корона, підтримує температури, що значно перевищують температуру поверхні. Результати цього фундаментального дослідження були опубліковані у науковому виданні «Nature Astronomy».
Суть відкриття полягає у прямому виявленні цих невловимих магнітних коливань. Спостереження проводилися за допомогою надсучасного телескопа Деніела К. Іноує, розташованого на Гаваях. Деталізація процесу включала фіксацію скручувальних рухів хвиль через аналіз зсувів кольору – червоного та синього – у русі іонів заліза, нагрітих до екстремальної температури 1,6 мільйона градусів за Цельсієм у короні. Важливо, що ці малі хвилі виявилися постійно присутніми, на відміну від більших, поодиноких хвиль, які раніше асоціювалися із сонячними спалахами.
Команда дослідників, очолювана професором Річардом Мортоном з Університету Нортумбрії, об’єднала зусилля з провідними світовими інституціями, серед яких Пекінський університет, KU Leuven, Лондонський університет королеви Марії, Китайська академія наук та Національний науковий фонд США (NSF). Це міжнародне партнерство підкреслює глобальну значущість пошуку відповідей на питання про механізми нагріву корони, що сягають понад мільйон градусів Цельсія. Це спостереження є технічним тріумфом, що демонструє потужність інструментів, зокрема приладу Cryo-NIRSP телескопа Іноує, і водночас підтверджує теоретичні моделі.
Висновки вказують на те, що саме альфвенівська турбулентність відповідає за нагрівання сонячної корони та є рушійною силою сонячного вітру. Розуміння динаміки цих магнітних збурень, які переносять енергію крізь плазму, має пряме значення для земних систем, оскільки їхня активність безпосередньо впливає на прогнозування космічної погоди. Непередбачувані зміни можуть порушити роботу супутникових систем зв'язку та наземних енергомереж. Концепція хвиль Альфвена, як магнітних збурень, що переносять енергію, є предметом наукового інтересу ще з 1940-х років, але саме малі, скручувальні різновиди залишалися невидимими до цього моменту.