Радіоастрономія, галузь науки, що зародилася у 1930-х роках завдяки відкриттю Карлом Янським радіохвиль, що походять з Чумацького Шляху, відіграла ключову роль у виявленні космічних явищ, невидимих для оптичних телескопів. Значний розвиток цієї сфери відбувся після Другої світової війни, чому сприяло використання надлишкового військового радарного обладнання. Сучасні радіотелескопи, такі як китайський FAST та проект Square Kilometre Array (SKA), продовжують розширювати наше розуміння Всесвіту.
Однак, стрімке зростання мегасузір'їв супутників становить дедалі серйознішу небезпеку для радіоастрономії. Спостереження з низькочастотної масиву (LOFAR) вже зафіксували небажане електромагнітне випромінювання (UEMR) від електроніки супутників, зокрема від системи Starlink компанії SpaceX. Це випромінювання охоплює широкий діапазон частот, що ускладнює для радіотелескопів можливість виявляти слабкі космічні сигнали.
Ситуація посилюється швидким розширенням цих сузір'їв. Станом на 2025 рік SpaceX запустила понад 8000 супутників Starlink, маючи плани щодо десятків тисяч нових. Це збільшення призводить до зростання сукупного радіошуму, що потенційно може перевантажити радіоастрономічні спостереження.
Для вирішення цієї проблеми астрономи та оператори супутників співпрацюють над стратегіями пом'якшення наслідків. SpaceX працює з Центром Міжнародного астрономічного союзу із захисту темного та тихого неба від перешкод супутникових сузір'їв (IAU CPS) над технічними рішеннями, такими як модифікація дизайну супутників для зменшення UEMR. Комітет ООН з мирного використання космічного простору (COPUOS) також додав до свого порядку денного вивчення впливу супутникових сузір'їв на радіоастрономію з метою розробки міжнародних рекомендацій щодо захисту радіомовчазних зон.
Ці зусилля спрямовані на пошук гармонійного співіснування технологічного прогресу та збереження можливостей для глибокого вивчення космосу. Важливість збереження радіомовчазних зон для майбутнього радіоастрономії є незаперечною. Подальша співпраця між астрономами, операторами супутників та міжнародними організаціями є ключовою для забезпечення того, щоб розширення супутникових мереж не перешкоджало нашим космічним дослідженням. Це виклик, який вимагає уваги до деталей та усвідомлення взаємозв'язку між різними сферами людської діяльності, де кожен крок має значення для загального прогресу та збереження знань.