24 вересня 2025 року космічний апарат NASA Interstellar Mapping and Acceleration Probe (IMAP) розпочав свою подорож у космос. Запуск відбувся о 7:30 ранку за східним часом з Космічного центру Кеннеді у Флориді на борту ракети SpaceX Falcon 9, за сприятливих погодних умов. Ця місія є ключовим кроком у розширенні нашого розуміння космічного середовища, що оточує Землю.
IMAP призначений для вивчення геліосфери – магнітного поля Сонця, яке захищає нашу Сонячну систему від міжзоряного простору. Досліджуючи межі геліосфери, місія має на меті покращити розуміння взаємодії сонячного вітру з міжзоряним середовищем. Це дослідження має вирішальне значення для прогнозування космічної погоди, яка може впливати на супутники, комунікаційні системи та навіть енергетичні мережі на Землі. Розуміння цих процесів дозволяє нам краще підготуватися до потенційних викликів, які ставить космічна погода, сприяючи безпеці та стабільності наших технологічних систем.
Космічний апарат оснащений десятьма науковими приладами, зокрема експериментом з міжзоряного пилу (IDEX) та магнітометром IMAP (MAG). Ці прилади будуть картографувати межі геліосфери та досліджувати процеси енергетичного зарядження частинок, що походять від Сонця. Додатково, два корисних навантаження – обсерваторія NASA Carruthers Geocorona Observatory та космічний апарат NOAA SWFO-L1 – супроводжують IMAP. Вони будуть працювати з точки Лагранжа 1 (L1) системи Земля-Сонце, забезпечуючи безперервний моніторинг сонячної активності та її впливу на космічну погоду. Ця спільна робота кількох інструментів дозволить отримати більш повну картину динаміки геліосфери.
Успішний запуск IMAP є значним досягненням у зусиллях NASA з вивчення впливу Сонця на нашу Сонячну систему. Місія також спрямована на покращення можливостей прогнозування космічної погоди. Додаткові дослідження показують, що розуміння міжзоряного середовища може допомогти в розробці нових технологій для захисту космічних апаратів від високоенергетичних частинок. Наприклад, дані з IMAP можуть бути використані для моделювання впливу космічної погоди на майбутні міжпланетні місії, такі як дослідження Марса. Це дозволить краще планувати траєкторії польотів та захист екіпажів від радіації. Крім того, аналіз сонячного вітру та його взаємодії з міжзоряним середовищем може надати нові дані про формування планетних систем та еволюцію зірок. Це розширює наше розуміння Всесвіту в цілому, виходячи за межі безпосередніх завдань місії.