Станом на жовтень 2025 року, сфера місячного видобутку переживає стрімку трансформацію, що є віддзеркаленням глибинних змін у людському прагненні до освоєння простору. Цей етап знаменує собою злиття державних космічних амбіцій із комерційною рішучістю, відкриваючи нові горизонти для економічного розвитку. Венчурний капітал продовжує живити космічні стартапи, які зосереджені на революційних методах вилучення ресурсів із місячного ґрунту. Водночас, визнані світові гірники, такі як Rio Tinto, BHP та Glencore, активно інтегрують свій багаторічний досвід у цю нову галузь, усвідомлюючи величезний потенціал за межами земної атмосфери.
Центральною віссю зусиль залишається програма NASA «Artemis», спрямована на створення стійкої присутності людства на супутнику. Місія Artemis II, запланована на лютий 2026 року, стане першим пілотованим польотом, що перевірить системи для майбутніх експедицій, хоча раніше її планували на квітень 2026 року. Особлива увага приділяється південному полюсу Місяця, де зосереджені критично важливі запаси водяного льоду. Ініціатива Commercial Lunar Payload Services (CLPS) використовує комерційні партнерства для демонстрації ключових технологій. Місії від Firefly Aerospace та Intuitive Machines, які вже здійснили посадки на Місяць на початку 2025 року, доставили корисне навантаження, зокрема апарат PRIME-1, для тестування технологій використання ресурсів на місці (in-situ resource utilization). Це формує фундамент для майбутньої автономної діяльності.
Фінансові прогнози підтверджують значущість цього переходу. Очікується, що ринок місячного видобутку сягне позначки у 20 мільярдів доларів до 2035 року. Аналітики Morgan Stanley припускають, що лише ринок видобутку місячної води може оцінюватися у 100 мільярдів доларів до 2040 року. Вода, як ключовий елемент для ракетного палива та життєзабезпечення, стає новою «золотою жилою» для майбутньої економіки.
Ця нова економічна реальність вимагає чіткого розуміння правил гри. Існуючі міжнародні угоди, як-от Договір про космос 1967 року, не дають однозначної відповіді щодо права власності на видобуті ресурси чи території, хоча дозволяють збирати зразки. Угоди Артеміди підтримують видобуток, але наголошують на дотриманні Договору 1967 року. Це створює напругу між прагненням до економічної вигоди та потребою у міжнародній гармонії, оскільки великі космічні гравці, як-от США (з Artemis Base Camp) та Китай (з ILRS), планують власні бази. Для всіх учасників ринку час вимагає стратегічної ясності та формування партнерств для визначення правових рамок власності та безпеки.