«Господин Ніхто проти Путіна»: у Північній Америці стартував прокат резонансної документальної стрічки про мілітаризацію російських шкіл

21 січня 2026 року в кінотеатрах Північної Америки офіційно розпочався прокат документального фільму «Господин Ніхто проти Путіна», який детально висвітлює тривожні процеси мілітаризації освітніх установ у Російській Федерації. Стрічка, створена режисером Девідом Боренштейном у співпраці зі співрежисером Павлом Таланкіним, уже встигла завоювати міжнародне визнання, отримавши Спеціальний приз журі в секції світового документального кіно на престижному кінофестивалі «Санденс» у 2025 році. Дистриб’юторські права на території північноамериканського континенту придбала компанія Kino Lorber, яка анонсувала не лише покази в обраних кінозалах, а й запуск картини на стрімінговому сервісі Kino Film Collection, що запланований на 22 січня.

Цей кінопроєкт є результатом успішного міжнародного партнерства між данською студією Made in Copenhagen та чеською компанією Pink Productions. Важливим етапом у житті стрічки стало її включення до шорт-листа претендентів на премію «Оскар» 2026 року в категорії «Найкращий повнометражний документальний фільм». Основна увага в роботі приділена діяльності співрежисера Павла Таланкіна, колишнього шкільного вчителя, який був змушений покинути Росію в червні 2024 року. Перебуваючи безпосередньо в епіцентрі подій, Таланкін таємно фіксував процес державної індоктринації в школі №1 міста Карабаш Челябінської області, що розпочався відразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.

Обіймаючи посаду педагога-організатора та відеографа, Таланкін протягом тривалого часу документував болючу трансформацію навчального закладу: перетворення простору для вільного самовираження на майданчик для агресивного насадження державної ідеології та мілітаристських настроїв. Протягом двох років він збирав унікальний матеріал, вдаючись до вимушених хитрощів. Для офіційних звітів у Міністерство просвіти РФ він надсилав копії записів низької якості, тоді як оригінальні файли з бездоганним звуком та зображенням зберігав на окремому жорсткому диску спеціально для цього проєкту. За свідченнями самого Таланкіна, близько 90% усього відзнятого ним матеріалу формально призначалося для висвітлення офіційних патріотичних заходів.

Девід Боренштейн, який познайомився з Таланкіним через інтернет, взяв на себе ключову роль у сценарній роботі, монтажі та фінальному постпродакшні картини. Виробничу підтримку проєкту забезпечили продюсер Хелле Фабер та сопродюсери Радован Сібрт і Алжбета Караскова за активної участі фонду Nordisk Film & TV Fond. Ліза Шварц, керівниця відділу дистрибуції Kino Lorber, підкреслила критичну важливість цього фільму в сучасну епоху дезінформації, окремо відзначивши неймовірну сміливість Таланкіна перед обличчям «дійсно устрашаючого противника». Журі фестивалю «Санденс» також високо оцінило картину, відзначивши її за відважний акт документування підступних витоків пропаганди в російських школах та наочну демонстрацію того, як легко використовувати маніпулятивні технології.

Попри широке міжнародне визнання, деякі критики, зокрема з видання The A.V. Club, вказували на певну обмеженість масштабу картини через її фокусування на прикладі лише однієї школи. Сам Павло Таланкін, якому на момент початку зйомок було близько 33-34 років, висловив щиру надію колись повернутися до Карабаша, охарактеризувавши свою роботу як «фільм про любов» до своєї країни та її людей. Прокат у Сполучених Штатах, який охоплює також такі віддалені регіони, як Пуерто-Рико та Гуам, підкреслює глибокий міжнародний інтерес до цієї стрічки як до важливого свідчення про життя пересічних росіян в умовах постійно зростаючого ідеологічного тиску.