Сатирична драма Алі Асгарі «Божественна комедія» дебютує в італійському прокаті

15 січня 2026 року на великі екрани Італії вийшла сатирична кінострічка «Божественна комедія» (в оригіналі «Komedie Elahi»), створена відомим іранським режисером-дисидентом Алі Асгарі. Ця кіноробота вже встигла завоювати визнання критиків у престижній секції «Orizzonti» на 82-му Венеційському міжнародному кінофестивалі у 2025 році. Фільм є гострою та безкомпромісною критикою бюрократичного апарату Ірану, який буквально придушує будь-які прояви творчої свободи та незалежного мислення в країні.

Режисер Асгарі, який свого часу здобував професійну освіту в італійській Болоньї, наголошує, що джерелом гумору в його картині є сама абсурдність системного гноблення. Для героїв стрічки сміх стає не просто розвагою, а механізмом для тихого виживання в умовах жорсткої цензури. Сюжетна лінія розгортається навколо Бахрама — сорокарічного режисера, чиї фільми ніколи не отримували офіційного дозволу на показ в Ірані через суворі обмеження Міністерства культури та ісламської орієнтації. Серед найбільш безглуздих вимог цензорів — повна заборона на присутність собаки в кадрі з міркувань ісламської етики, що наочно ілюструє абсурдність правил, з якими щодня стикаються місцеві кінематографісти.

Ця трагікомічна історія, сповнена похмурого гумору, змусила критиків порівнювати стиль Асгарі з роботами таких майстрів, як Вуди Аллен та Нанні Моретті. Сюжет описує таємну місію Бахрама, який після чергової відмови від чиновників намагається нелегально організувати показ свого фільму. До нього приєднується молода продюсерка Садаф, чий яскраво-рожевий скутер Vespa стає мимовільним символом опору в їхньому спільному підприємстві. Акторка Садаф Асгарі, яка втілює на екрані вигадану версію самої себе, раніше отримала заборону на професійну діяльність в Ірані після поїздки на Каннський кінофестиваль, що додає її участі особливої автентичності та драматизму.

Виробництво стрічки стало результатом масштабної міжнародної копродукції за участю компаній Seven Springs Pictures, Taat Films, Zoe Films, Salt for Sugar Films та Films Studio Zentral. Це підкреслює глобальний характер проєкту, що об’єднав зусилля Ірану, Італії, Франції, Німеччини та Туреччини. Попри те, що італійські покази вже розпочалися, сам Алі Асгарі не зміг вилетіти з Тегерана через масові скасування рейсів на тлі триваючих протестів та відключень інтернету. Варто нагадати, що режисер уже стикався з репресіями: у 2023 році після прем’єри «Земних віршів» у Каннах йому на вісім місяців заборонили виїзд з країни. Тим часом у Болоньї, де Асгарі колись навчався, Чотирьохсотлітня Сінематека присвятила йому ретроспективу, яка стартувала 13 січня.

Центральна тема картини відображає найзаповітніше бажання головного героя: «Я хочу показати свій фільм, щоб стати людиною». Цей реліз висвітлює невпинну боротьбу за право на самовираження в умовах обмежувальних режимів, де навіть зображення тварини може стати приводом для політичного переслідування. Робота Асгарі є частиною ширшого руху опору, до якого належать такі митці, як Джафар Панахі, котрий раніше відбував тюремне ув’язнення за відмову співпрацювати з цензурою. За словами самого Асгарі, його попередні фільми, включаючи «Кафка в Тегерані», поширювалися підпільно, і їх переглянули понад 10 мільйонів людей. Це підтверджує той факт, що для багатьох іранських авторів вихід на міжнародну арену є єдиним легальним способом донести своє мистецтво до глядача.