Індійська місячна місія «Чандраян-2» здійснила важливий науковий прорив, вперше в історії космічних досліджень зареєструвавши наслідки прямого удару Викиду корональної маси (ВКМ) Сонця по розрідженій газовій оболонці Місяця — його екзосфері. Ця знакова подія, що відбулася 10 травня 2024 року, надала вченим безпосередні емпіричні докази того, як небесні тіла, які не мають потужного атмосферного або магнітного захисту, реагують на інтенсивні сонячні виверження.
Бортовий прилад орбітального модуля, відомий як «Чандра» для дослідження складу атмосфери-2 (CHACE-2), зафіксував миттєве і різке ущільнення, а також підвищення загального тиску денної екзосфери Місяця саме в момент зіткнення з плазмовою хмарою. За даними, оприлюдненими Індійською організацією космічних досліджень (ISRO), концентрація нейтральних атомів і молекул у цій надзвичайно тонкій оболонці зросла більш ніж на порядок порівняно зі стандартними показниками, які спостерігаються у спокійний період.
Це явище, відоме як розпилення або спатеринг, відбувається, коли високоенергетична сонячна плазма буквально «вибиває» атоми з поверхні Місяця (реголіту), збагачуючи екзосферу. Таким чином, спостереження повністю підтвердило складні теоретичні моделі взаємодії, які до цього часу не мали прямого спостережного підтвердження.
Місяць, позбавлений глобального магнітного поля, слугує ідеальною природною лабораторією для вивчення того, як сонячна активність впливає на незахищені космічні поверхні. Відсутність щільної атмосфери дозволяє частинкам сонячного вітру та викидів безперешкодно взаємодіяти з місячним ґрунтом. Це важливе спостереження, деталі якого були опубліковані у фаховому журналі Geophysical Research Letters 16 серпня 2025 року, значно поглиблює наше розуміння динаміки місячного простору та його взаємодії з космічною погодою.
Це відкриття має пряме і вагоме практичне значення для планування майбутніх довгострокових місій, включаючи створення постійних місячних баз. Інженери та архітектори тепер можуть точніше враховувати ризики, пов'язані з тимчасовими, але суттєвими змінами навколишнього середовища, спричиненими ВКМ. На Землі, захищеній магнітосферою, потужні сонячні події переважно призводять до непрямих наслідків, таких як збої у роботі електричних мереж чи супутникового зв'язку. Натомість на Місяці, де захист відсутній, прямий вплив на поверхню та її мінімальну «атмосферу» стає вимірюваним фактором загрози для електронного обладнання, інфраструктури та, що найважливіше, для безпеки астронавтів.
Технічний успіх місії «Чандраян-2», запущеної у 2019 році, є очевидним. Хоча у вересні 2019 року було втрачено посадковий модуль «Вікрам», орбітальний апарат продовжує функціонувати у штатному режимі. Отримані дані підтверджують високу точність наукових розрахунків і слугують надійною основою для оцінки радіаційних загроз, а також прогнозування взаємодії високоенергетичних частинок з місячною інфраструктурою у довгостроковій перспективі.