Космічні коронографи LASCO зафіксували рідкісне астрономічне явище, що стало нагадуванням про невпинний цикл руйнування та перетворення у Всесвіті. Протягом двох днів, 10 та 11 жовтня 2025 року, ці високочутливі прилади, призначені для спостереження за сонячною короною, спостерігали, як дві комети, рухаючись по фатальних траєкторіях, повністю випарувалися в розпеченій аурі нашого Сонця. Це значуще завершення космічної подорожі було офіційно задокументовано Лабораторією сонячної астрономії Інституту космічних досліджень Російської академії наук (ІКД РАН), яка оперативно оприлюднила дані через свій канал у Telegram. Цей епізод вкотре підтверджує критичну важливість інструментів на кшталт LASCO для безперервного моніторингу об’єктів, чий шлях неминуче веде їх до зірки, дозволяючи вченим фіксувати навіть найшвидші та найменш помітні події.
Спостереження за загибеллю цих небесних тіл, яка відбулася з різницею лише у кілька годин, надає науковцям неоціненну інформацію для поглиблення розуміння динамічних процесів, що відбуваються у Сонячній системі. Фахівці схиляються до думки, що ці комети, ймовірно, належать до найдавніших реліктів нашої системи, своєрідних "капсул часу". Вони могли сформуватися ще на зорі її існування, у первинному протопланетному диску, задовго до того, як планети набули своїх сучасних орбіт. Таким чином, ці мандрівники потенційно старші за саме Сонце, і їхнє остаточне зникнення символізує драматичний момент, коли найглибше минуле системи зустрічається з її всепоглинаючою енергією та неминучим кінцем.
Наукова спільнота активно обговорює гіпотезу, що ці два об'єкти не були незалежними тілами, які рухалися окремо. Натомість, вони, скоріше за все, є фрагментами значно більшої материнської комети. Згідно з припущеннями експертів, ця материнська комета могла пережити катастрофічне зіткнення з іншим, неідентифікованим космічним тілом. Така подія могла кардинально змінити їхні орбіти, спрямувавши їх на курс, що призвів до згубної близькості до Сонця.
Фізика руйнування комет біля Сонця залежить від їхнього розміру та складу. Великі уламки мають здатність витримати декілька близьких проходжень через сонячну корону, перш ніж остаточно розпастися на частини. На противагу цьому, дрібніші частинки та пил випаровуються майже миттєво під впливом екстремальних температур та інтенсивного випромінювання. Це пояснює, чому ми бачимо лише фінальні моменти існування цих об'єктів.
Астрономи також припускають, що розпад деяких комет призводить до утворення цілих «сімейств уламків», і ці два тіла цілком могли належати до однієї з таких груп, що свідчить про спільне походження. Незалежно від їхньої точної родової історії, їхній фінальний політ до Сонця є наочною демонстрацією того, що навіть найбільш стійкі космічні структури зрештою повертаються до свого Джерела, трансформуючись у чисту енергію. Це явище слугує універсальною метафорою для всіх природних процесів: те, що здається кінцем, насправді часто є лише переходом, де старі форми поступаються місцем новій енергії та матерії.