У гірській місцевості на північному сході Туреччини, неподалік від міста Ардануч у провінції Артвін, тривають масштабні археологічні роботи на місці стародавньої фортеці Гевхерник. Під час цьогорічного сезону досліджень археологи виявили невідому досі склепінчасту камеру, розташовану безпосередньо під апсидою церкви Святих Петра і Павла. Ця камера, перекрита кам'яним склепінням, має приблизні розміри 2 метри завдовжки та 1,8 метра завширшки.
На думку науковців, саме це приміщення може слугувати місцем поховання грузинського царя Ашота I Великого. Він носив почесний титул Куропалата, наданий йому Візантійською імперією як визнання його значущості та легітимності правління. Ашот I, який був правителем на початку IX століття, також відомий як засновник династії Багратидів. Середньовічна грузинська хроніка «Картліс цховреба», датована XI століттям, прямо вказує, що цар був похований саме в цій церкві, яку, згідно з джерелами, він сам і збудував. Проте, оскільки людських останків чи поховальних артефактів у камері наразі не знайдено, точна ідентифікація місця поховання залишається лише гіпотезою.
Розкопки проводяться під керівництвом доктора Османа Айтекіна, викладача кафедри історії мистецтв Університету Ван Юзюнджу Йил. У роботі бере участь команда фахівців за підтримки Міністерства культури та туризму Туреччини. Доктор Айтекін наголосив на важливості знахідки: «Архітектурне розташування та загальна конструкція камери цілком відповідають відомостям, що містяться у середньовічних грузинських джерелах. Хоча ми не виявили останків, це відкриття дає нам можливість підтвердити історичний контекст і глибше дослідити період становлення середньовічної грузинської держави».
Окрім потенційної усипальниці, археологи також виявили сліди великого поселення, яке існувало в межах фортеці. Були знайдені залишки кухонного комплексу, обладнаного тандиром, низка цистерн, призначених для зберігання води, та фундаменти житлових споруд. Серед рухомих артефактів, знайдених на території, варто відзначити численні фрагменти кераміки, візантійські монети, датовані XI століттям, а також кам'яні та металеві снаряди. Усі ці предмети планується передати до музею Артвіна для детального вивчення та забезпечення їхнього збереження.
Доктор Тургай Беяз з інженерного факультету Університету Памуккале, який є фахівцем у галузі механіки ґрунтів та каменю, прокоментував будівельні особливості фортеці. Він зауважив, що монументальні стіни замку зведені з монолітних каменів, вага яких сягає 10 тонн. Ці камені були ретельно відібрані у місцевих кар'єрах. За словами доктора Беяза, це яскраво свідчить про надзвичайно високий рівень інженерної майстерності, досягнутий у Середньовіччі.
Фортеця Гевхерник, чиє заснування припадає на V століття, була значно укріплена саме Ашотом I у IX столітті. Вона виконувала функції адміністративного та королівського центру його володінь. Історичні дані свідчать, що правляча еліта разом зі своїми родинами мешкала у внутрішньому дворі укріплення. Водночас купці та заможні містяни оселялися у зовнішній, також укріпленій частині міста, де були розташовані громадські лазні, храми та фонтани.
Археологічні роботи на об'єкті розпочалися у 2021 році, і, згідно з планами, вони триватимуть ще щонайменше п'ять років. Очікується, що після завершення досліджень замок Гевхерник має потенціал стати значним осередком культури та туризму в цьому регіоні. Відкриття склепінчастої камери та інших споруд дозволяє переосмислити історичну роль Ардануча у середньовічній історії та суттєво посилює зв'язок між письмовими джерелами та реальними матеріальними свідченнями.