Археологи завершили дослідження одного з найважливіших скарбів Бронзової доби — Піблзького скарбу, виявленого на півдні Шотландії. Під час консерваційних робіт, які проводилися після передачі знахідки до Національних музеїв Шотландії, було зафіксовано унікальне явище. На поверхні бронзових виробів проступив виразний сріблястий блиск. Цей ефект був спричинений високим вмістом олова, що використовувалося задовго до того, як срібло стало поширеним і відомим металом у цьому регіоні.
Цей безцінний скарб датується приблизно 1000–800 роками до нашої ери. Його було знайдено у 2020 році поблизу міста Піблс. Відкриття здійснив ентузіаст-металошукач Маріуш Степень. Його знахідка одразу стала справжньою сенсацією. Клад пролежав у землі близько трьох тисяч років, зберігши понад 500 предметів. Серед них — бронзові мечі, прикраси, ґудзики та елементи упряжі, які досі залишаються винятковими для наукового світу.
До складу скарбу входять, зокрема, два брязкальця-підвіски, меч, поміщений у дерев’яні піхви, бронзові ґудзики, нанизані на стародавні шнури, а також фрагменти ремінних прикрас із надзвичайно тонким орнаментом.
Щоб зберегти початкове розташування артефактів, їх вилучили із землі єдиним монолітним блоком. Пізніше ці предмети ретельно досліджували у лабораторному центрі музею в Единбурзі.
Коли фахівці розпочали очищення, поверхня знахідок була вкрита щільним шаром ґрунту та зеленою мідною патиною. Проте в процесі делікатної реставрації під цим шаром виявилося блискуче сріблясте покриття. Лабораторні дослідження підтвердили, що це сяйво виникло завдяки високій концентрації олова на поверхні металу. Це свідчить про навмисне збагачення сплаву, здійснене давніми майстрами.
Сріблясте покриття надавало артефактам вражаючого вигляду, особливо коли вони потрапляли під сонячне світло. Цілком імовірно, що цей блиск слугував ознакою багатства та високого соціального статусу власників. Дослідники припускають, що деякі з цих предметів могли бути частиною складної кінської упряжі або прикрасами дерев’яних колісниць, які використовувалися у церемоніальних чи елітних контекстах.
Реставратор Бетан Брайан зазначає, що процес роботи виявився надзвичайно трудомістким і вимагав місяців копіткої праці. Кожен виріб необхідно стабілізувати, очистити та задокументувати, намагаючись зберегти найдрібніші сліди органічних матеріалів — чи то дерево, шкіра, чи тканина. Консервація розпочалася у 2025 році й досі триває; очікується, що повна реставрація займе близько трьох років.
Фінансування цих важливих робіт забезпечується Національними музеями Шотландії. Підтримку надають благодійні організації The Leche Trust та The Pilgrim Trust, а також група приватних донорів.
Відкриття Піблзького скарбу яскраво демонструє високий рівень ремесла Бронзової доби. Воно розкриває цікаві аспекти стародавньої металургії та художнього оформлення. Сріблясте сяйво, яке було приховане під землею протягом трьох тисячоліть, слугує нагадуванням про те, що давні майстри володіли тонкими технологічними прийомами та приділяли велику увагу естетиці, подібно до сучасних митців.