Унікальне поховання жінки епохи вікінгів знайдено в Оксволлі, Норвегія

Археологи, що працюють у складі команди наукового музею при Норвезькому технологічному університеті (NTNU), виявили надзвичайно рідкісне поховання жінки доби вікінгів. Це сталося в сільській місцевості Вал, що розташована в районі Оксволл, комуна Ерланд, на узбережжі центральної Норвегії. Особливістю знахідки була її критична вразливість: могила знаходилася майже на поверхні, лише на глибині близько 15–20 сантиметрів, що робило її вкрай схильною до руйнування внаслідок сучасного землеробства.

Завдяки прикрасам, знайденим поруч з рештками, вчені змогли датувати поховання приблизно серединою IX століття. На жінці збереглися овальні фібули — це характерна ознака вбрання одружених або вільних жінок, які мали високий статус у скандинавському суспільстві. Ця деталь свідчить про те, що померла належала до заможної родини і, ймовірно, відігравала важливу роль у господарській діяльності ферми.

Найбільш незвичайною та інтригуючою частиною відкриття стали два великі морські гребінці. Вони були розміщені по обидва боки нижньої щелепи таким чином, ніби частково закривали рот померлої. Такий елемент поховального ритуалу раніше ніколи не фіксувався у похованнях вікінгів на території Норвегії, що робить цю знахідку справді унікальною.

Дослідники припускають, що ці мушлі мали глибоке символічне значення і могли бути частиною ритуальної «інсценізації» або підготовки покійної до її останньої подорожі. Це відкриття надає нові дані про поховальні звичаї та вірування, які існували в скандинавському суспільстві IX століття.

Крім того, навколо скелета археологи виявили дрібні пташині кістки. Це надзвичайна рідкість для норвезького ґрунту, де органічні матеріали зазвичай швидко розкладаються. Ймовірно, ці кістки були залишками пір’яної ковдри або декоративного елементу одягу. Завдяки унікальним властивостям місцевого піску, що містить багато мушель, ці крихкі деталі збереглися значно краще, ніж можна було очікувати.

На жаль, частина могили зазнала пошкоджень у 1960–1970-х роках. Причиною стала прокладка дренажної канави, яка перетнула область ніг поховання. Проте верхня частина, де знаходився торс та голова, залишилася недоторканою. Усвідомивши загрозу швидкого руйнування, археологи оперативно отримали екстрене фінансування від Директорату з культурної спадщини Норвегії. Це дозволило негайно провести рятувальні розкопки та зберегти цінні артефакти.

Додатковий інтерес викликає той факт, що лише за десять метрів від цієї жіночої могили раніше було знайдено ще одне поховання, яке датується VIII–IX століттями. Науковці планують провести детальний ДНК-аналіз, щоб з’ясувати, чи могли ці дві особи бути родичами. Якщо родинний зв’язок підтвердиться, це стане вагомим доказом існування невеликого сімейного могильника, що підкреслює спадкоємність життя на давній фермі Вал протягом кількох поколінь.