Перше наукове підтвердження Чорної смерті в Единбурзі: ДНК чуми, знайдена в останках підлітка XIV століття

Вперше в історії Единбурга вчені отримали беззаперечний науковий доказ присутності збудника бубонної чуми — сумнозвісної Чорної смерті. Сліди бактерії *Yersinia pestis* були виявлені у зубному камені підлітка, який помер у XIV столітті. Це відкриття стало першим прямим зв'язком між мешканцем шотландської столиці та однією з найбільш руйнівних пандемій, що охопили Європу.

Рештки юнака були знайдені ще у 1981 році на території собору Сент-Джайлс, розташованого на Королівській милі. Тоді археологи, звільняючи простір для нових сходів всередині храму, вилучили 115 скелетів. Після завершення розкопок кістки відправили до міського архіву, де вони зберігалися майже 45 років, очікуючи на новий етап досліджень із залученням передових технологій.

Команда фахівців провела комплексний аналіз, що включав секвенування стародавньої ДНК, ізотопний аналіз та радіовуглецеве датування. Результати чітко вказали, що юнак жив у період між 1300 та 1370 роками — якраз у розпал пандемії Чорної смерті. Джон Лоусон, куратор археології міської ради Единбурга, назвав це «хвилююче важливим відкриттям». Він також підкреслив нетиповий для жертв епідемії факт: підлітка поховали окремо, з належною турботою, а не у спільній братській могилі.

Генетичний аналіз, виконаний експертами Інституту Френсіса Кріка в Лондоні, підтвердив наявність ДНК бактерії *Yersinia pestis*, яка є причиною бубонної чуми. Оскільки хвороба не залишає жодних слідів на кістковій тканині, її ідентифікація стала можливою виключно завдяки молекулярним методам. Лоусон зауважив: «Ми завжди знали, що Чорна смерть тут була, але тепер ми можемо пов’язати її з конкретною людиною».

Пандемія Чорної смерті, яка лютувала на європейському континенті з 1347 по 1353 рік, забрала життя близько 50 мільйонів людей. Її основною формою була бубонна чума, що характеризувалася запаленням лімфатичних вузлів та почорнінням тканин, від чого й походить назва хвороби. Ця нова знахідка надає дослідникам унікальну можливість детально вивчити, як саме епідемія вплинула на життя мешканців середньовічного Единбурга.

Робота з цими останками відбувається в рамках масштабного проєкту Edinburgh 900, приуроченого до 900-річчя міста. Собор Сент-Джайлс, заснований приблизно у 1124 році, також відзначає свій ювілей. Дослідження підлітка стало частиною ширшої ініціативи, в якій науковці з Единбурзького, Абердинського та Дандійського університетів працюють над відтворенням облич городян, які жили у період між XII та XVI століттями.

Під керівництвом доктора Марії Макленнан з Единбурзького коледжу мистецтв були відновлені зовнішні риси чоловіка XII століття, жінки з Каплиці Богоматері XV–XVI століть та двох прочан XV століття. Ці реконструкції представлені на виставці під назвою “Edinburgh’s First Burghers: Revealing the Lives and Hidden Faces of Edinburgh’s Medieval Citizens”, яка триватиме у соборі до кінця листопада.

Маргарет Грем, керівниця відділу культури та громад міської ради, наголосила, що відкриття останків підлітка, який помер під час Чорної смерті, має колосальне значення для розуміння історії Единбурга. За її словами, кожне нове дослідження наближає вчених до усвідомлення того, ким були перші мешканці міста та як складалася їхня доля. Це слугує нагадуванням про те, що навіть через сім століть стародавні рештки можуть «ожити», повертаючи людяність і пам'ять минулим епохам.