Знайдено найдавнішу, ідеально збережену РНК: молекулярний відбиток 39-тисячолітнього мамонта Юки

Група міжнародних дослідників зробила монументальний крок уперед у палеобіології, успішно виділивши та секвенувавши найстарішу з усіх коли-небудь знайдених молекул рибонуклеїнової кислоти (РНК). Цей безцінний генетичний матеріал походить із останків підлітка шерстистого мамонта, відомого науковій спільноті як Юка, який провів у вічній сибірській мерзлоті вражаючі 39 000 років. Результати цієї новаторської роботи, детально описані та опубліковані 14 листопада 2025 року в престижному журналі Cell, кидають виклик усталеним науковим догмам. Вони спростовують давнє уявлення про те, що РНК швидко деградує після смерті організму, демонструючи її виняткову здатність зберігатися протягом десятків тисячоліть за умови ідеальних природних обставин.

Винятково добре збережені рештки Юки, який виявився самцем, були виявлені ще у 2010 році. Місцем знахідки стало узбережжя Ойогос Яр, розташоване в безпосередній близькості до моря Лаптєвих. Для молекулярного аналізу вчені обережно вилучили зразок із м’язової тканини лівої передньої кінцівки. Це дозволило дослідникам отримати безпосередні, неспотворені дані щодо патернів експресії генів, які були активними саме в критичний момент загибелі тварини. Крім того, аналіз РНК виявив фрагменти Y-хромосоми, що стало остаточним доказом чоловічої статі особини, поклавши край попереднім спекуляціям та припущенням, що Юка могла бути самкою.

Завдяки застосуванню багатофакторного дослідження, вчені змогли виявити в клітинній експресії чіткі біомаркери сильного стресу та запальних процесів. З’ясувалося, що тварина була вкрай виснажена. М’язи на її ногах, зокрема, були критично перевантажені, що, за припущенням дослідників, стало результатом тривалого інтенсивного бігу, коли мамонт відчайдушно намагався врятуватися від неминучої небезпеки.

Ці молекулярні свідчення, отримані з РНК, забезпечили вагоме підтвердження раніше сформульованої гіпотези, яка базувалася на морфологічних ознаках. Вона стверджувала, що Юка загинув у віці приблизно 6–8 років. Ймовірно, його смерть настала невдовзі після нападу хижака — печерного лева, що пояснює як травми, так і високий рівень стресу, зафіксований у його тканинах. Таким чином, РНК надала динамічний молекулярний знімок останніх годин життя мамонта.

Успішний аналіз показав, що вчені змогли ідентифікувати не лише матричні РНК (мРНК), які відповідають за кодування білків, але й цілий спектр некодуючих молекул, включаючи мікроРНК. МікроРНК, як відомо, відіграють важливу регуляторну функцію, контролюючи активність інших генів. Збереження останків Юки у природному «холодильнику» вічної мерзлоти стало вирішальним фактором. Цей успіх остаточно доводить можливість відновлення детальних біохімічних відбитків із м’яких тканин ссавців, які перебували в мерзлоті протягом тисячоліть.

Це епохальне дослідження значно розширює арсенал інструментів, доступних палеобіології, виводячи її за межі традиційного вивчення лише ДНК та білків. Відкривається нова, захоплююча можливість для вчених вивчати стародавні РНК-структури. На відміну від ДНК, яка є лише статичною інструкцією, РНК фіксує динамічні «відгомони» реально поточних біологічних процесів. Це дозволяє дослідникам отримати унікальне розуміння того, що саме відбувалося в тілі тварини, аж до моменту, що передував її смерті, надаючи безпрецедентну інформацію про фізіологію вимерлих видів.