Сучасні дослідження висвітлюють глибокий вплив хімічних речовин навколишнього середовища на репродуктивне здоров'я, що позначається не лише на безпосередньо підданих впливу особах, але й на наступних поколіннях. Новаторське дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, досліджує, як пренатальний вплив пропілпарабену — поширеного консерванту в засобах особистої гігієни — може спричинити трангенераційну репродуктивну дисфункцію у мишей.
Пропілпарабен, як частина сімейства парабенів, широко використовується як консервант у косметиці, засобах особистої гігієни та навіть у харчових продуктах для запобігання росту бактерій, грибків та плісняви. Хоча він вважається «загалом безпечним» (GRAS) Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA), зростає занепокоєння щодо його потенційних гормонально-руйнівних ефектів. Ці сполуки можуть імітувати певні гормональні функції, впливаючи на сигналізацію гормонів та експресію генів, що може сприяти репродуктивним порушенням. Водночас, глобальні показники безпліддя зростають, вражаючи особливо жінок, причому найвищий тягар припадає на вікові групи 35-39 років.
Центральним елементом цього дослідження є концепція зниженого оваріального резерву (DOR), стану, що характеризується зменшенням кількості життєздатних яйцеклітин, що призводить до зниження ймовірності зачаття. Хоча оваріальний резерв природно знижується з віком, екологічні фактори можуть посилити це погіршення, спричиняючи передчасне старіння яєчників. Дослідники вводили контрольовані дози пропілпарабену вагітним мишам під час критичного вікна розвитку статевих залоз плода. Аналіз дорослих самок потомства виявив значне зменшення популяції первинних фолікулів — пулу незрілих яйцеклітин, які підтримують фертильність протягом репродуктивного життя жінки. Кількісні оцінки показали, що ці дефіцити були дозозалежними, причому вищий пренатальний вплив корелював з більш вираженим зменшенням оваріального резерву.
Поглиблюючись у молекулярні основи, дослідження виявило змінені патерни метилювання ДНК та модифікації гістонів у тканинах яєчників уражених тварин. Вважається, що ці епігенетичні зміни порушують регуляцію ключових генів, залучених до розвитку фолікулів, їх виживання та апоптозу. Особливо помітною була дисрегуляція генів, пов'язаних із сигнальним шляхом PI3K-AKT, який є критичним регулятором активації та росту фолікулів. Неправильна експресія цих генів, ймовірно, прискорює передчасну активацію та подальше виснаження первинних фолікулів, ефективно вичерпуючи оваріальний резерв раніше, ніж зазвичай.
Найбільш тривожним відкриттям стала трангенераційна передача цих шкідливих ефектів. Дослідження показало, що дефіцит фолікулів та змінені епігенетичні ландшафти зберігалися у нащадків другого (F2) та третього (F3) поколінь, навіть за відсутності прямого впливу хімічної речовини. Це свідчить про епігенетичний механізм успадкування, де фактори навколишнього середовища можуть залишати тривалі зміни поза межами послідовності ДНК. Епігенетичні зміни, спричинені факторами навколишнього середовища, можуть впливати на епігеном статевих клітин, що призводить до передачі зміненої інформації наступним поколінням, впливаючи на експресію генів та розвиток органів.
Потенційні трансляційні наслідки цього дослідження є глибокими. Враховуючи поширеність пропілпарабену в повсякденних продуктах та зростання рівня безпліддя у всьому світі, ця модель на мишах надає критично важливу біологічну основу, яка припускає, що пренатальний вплив таких сполук може компрометувати жіночу фертильність у кількох поколіннях. Це підкреслює необхідність підвищеної пильності щодо пренатальних екологічних впливів, оскільки плідний період є надзвичайно чутливим до руйнівників ендокринної системи, а наслідки збурень у цей час можуть проявитися значно пізніше. Це дослідження спонукає до переоцінки регуляторних політик та посилення зусиль для захисту репродуктивного здоров'я майбутніх поколінь від невидимих, але руйнівних екологічних загроз.