Міжзоряні об'єкти, такі як астероїди та комети, що витісняються зі своїх рідних систем, подорожують космічним простором і час від часу входять до нашої Сонячної системи. З 2017 року було спостережено три таких об'єкти: 1I/'Оумуамуа, 2I/Борисов і, найновіший, 3I/ATLAS, виявлений 1 липня 2025 року. Ці космічні мандрівники пропонують нові перспективи для розуміння процесів формування планет.
Традиційні моделі формування планет, відомі як акреція, припускають поступове злипання пилу та каміння в навколозоряних дисках. Однак, ці моделі стикаються з труднощами, пояснюючи, як частинки можуть вирости за межі метричних блоків. У симуляціях такі об'єкти зазвичай відскакують або фрагментуються при зіткненні, а не злипаються, створюючи так званий "бар'єр метричного розміру". Це ускладнення особливо помітне навколо зірок типу M – найпоширеніших зірок у нашій Галактиці, які часто мають компактні диски, але рідше формують газові гіганти, подібні до Юпітера. Одна з причин полягає в тому, що диски, де формуються планети, існують лише близько двох мільйонів років – термін, який може бути занадто коротким для формування гігантських планет за допомогою традиційної акреції, доки диск не розсіється під впливом зоряного вітру та випромінювання.
Професорка Сюзанна Пфалцнер з Forschungszentrum Jülich у Німеччині представила на спільній зустрічі EPSC-DPS2025 у Гельсінкі нові результати, які можуть запропонувати рішення цих давніх загадок. Її моделі свідчать, що міжзоряні об'єкти можуть діяти як "готові насінини", що здатні прискорити формування планет, особливо навколо зірок з більшою масою. Ці об'єкти, захоплені гравітаційним полем навколозоряних дисків, можуть обійти проблему метричного розміру. Пфалцнер припускає, що планетоутворюючі диски можуть гравітаційно захопити мільйони таких міжзоряних об'єктів, кожен розміром приблизно зі 'Оумуамуа (близько 100 метрів у довжину). Ці вже сформовані "насінини" можуть потім збирати додатковий матеріал, значно прискорюючи ріст планет.
Цей механізм також пояснює, чому газові гіганти, такі як Юпітер, є поширеними навколо зірок, подібних до Сонця, але рідкісними навколо малих, холодних M-карликів. Захоплення міжзоряних об'єктів є більш ефективним для дисків навколо зірок з більшою масою, що робить процес формування планет, зокрема гігантських, швидшим і ефективнішим у таких системах. Це узгоджується з спостереженнями, які показують, що формування гігантських планет навколо M-карликів є складним завданням через обмежений час існування дисків.
Відкриття 3I/ATLAS, виявленого 1 липня 2025 року, надало цінні дані для таких досліджень. Спостереження показали, що цей об'єкт не виявляв значних змін яскравості, що свідчить про стабільне ядро. Вивчення таких міжзоряних об'єктів, як 3I/ATLAS, надає унікальну можливість глибше зрозуміти процеси формування планет та еволюцію зоряних систем у різних середовищах. Наступні кроки дослідження професорки Пфалцнер включатимуть моделювання ймовірності перетворення захоплених об'єктів на планетарні тіла та аналіз їхнього розподілу в дисках, що може пролити світло на подальші аспекти космічного творення світів.