Потужний сонячний спалах класу X1.9 порушив радіозв'язок над Австралією

Першого грудня 2025 року Сонце продемонструвало значну космічну активність, викинувши потужний сонячний спалах, який, за попередніми даними, досяг інтенсивності X1.9 приблизно о 05:49 за московським часом. Ця подія увійшла до п'ятірки найбільш значущих сонячних явищ поточного року, хоча й поступається спалаху класу X5.1, зареєстрованому 11 листопада. Хоча джерело спалаху було розташоване поза прямою віссю Земля-Сонце, що знизило ймовірність потужного коронального викиду маси (CME) у напрямку нашої планети, іоносфера Землі зазнала відчутного впливу.

Наслідки цього випромінювання проявилися у вигляді короткочасного, близько 30 хвилин, переривання високочастотного радіозв'язку. Це порушення зачепило авіаційні та морські сигнали, що пролягали над територією Австралії. Сонячні спалахи класу X випускають рентгенівське та ультрафіолетове випромінювання, яке миттєво іонізує верхні шари атмосфери, зокрема D-шар іоносфери. Це призводить до поглинання короткохвильових радіосигналів, явище, відоме як «радіоблекаут», яке зазвичай спостерігається на освітленій Сонцем стороні планети.

Загальна активність Сонця залишається підвищеною, оскільки 25-й сонячний цикл наближається до свого прогнозованого максимуму. Поточний цикл, який розпочався у грудні 2019 року, демонструє активність, що перевищує початкові консенсусні прогнози, які передбачали слабший цикл, подібний до 24-го. Наприклад, у жовтні 2024 року, на п'ятому році циклу, спостерігалося на 81% більше сонячних плям на день порівняно з відповідним періодом попереднього циклу. Ця несподівана інтенсифікація підкреслює складність точного моделювання сонячної динаміки.

Історичний контекст свідчить про необхідність пильної уваги до таких явищ. У червні 2024 року наростання сонячної активності змусило Центр прогнозування космічної погоди (SWPC) NOAA визнати, що їхні початкові оцінки піку циклу у 2025 році вже не є надійними. Подібні події, що супроводжуються викидами корональної маси, можуть призводити до геомагнітних бур рівня G4, як це було зафіксовано після спалаху X5.1, що створює потенційні загрози для енергомереж та GPS-навігації. Хоча поточний спалах X1.9 не спричинив прямої геомагнітної бурі, він є частиною загальної тенденції підвищеної сонячної динаміки, що триватиме до передбачуваного максимуму циклу близько 2030 року.

Для фахівців у галузі радіоастрономії, як-от вчена Рубі Пейн-Скотт, яка у 1949 році відкрила радіовипромінювання сонячних плям, такі події є предметом детального вивчення. Сучасні обсерваторії, такі як OVRO-LWA та EOVSA, використовують нові можливості для відстеження шляху збурень від сонячної корони до атмосфери Землі. Здатність фіксувати зміни у радіосплесках типу III, які стають хаотичними через збурення іоносфери, надає критично важливий погляд на взаємодію між Сонцем та нашою планетою для захисту технологічної інфраструктури.