Глибокофокусний землетрус магнітудою 7,1 зафіксовано біля узбережжя Сабаху, цунамі не загрожує

У понеділок, 23 лютого 2026 року, потужний сейсмічний поштовх магнітудою 7,1 за попередніми даними Геологічної служби США (USGS) стався поблизу узбережжя малайзійського штату Сабах. Епіцентр цього глибокофокусного явища було зафіксовано на відстані менше ніж 100 кілометрів на північний схід від Кота-Кінабалу. Європейсько-Середземноморський сейсмологічний центр (EMSC) підтвердив подію, уточнивши глибину вогнища приблизно у 620 кілометрів під поверхнею. Це сейсмічне явище, що сталося рано вранці за місцевим часом, класифікується як найпотужніший землетрус поблизу Малайзії з 1923 року.

Критично важливою обставиною, що пом'якшила потенційну небезпеку, стала екстремальна глибина вогнища, що класифікує подію як внутрішньоплитний землетрус. Завдяки такому глибокому заляганню, значна частина енергії коливань була поглинута земною корою, не досягнувши житлових районів на поверхні. Як наслідок, Центр попередження про цунамі США не оголошував жодних тривог, оскільки ризик виникнення руйнівних хвиль був оцінений як низький. Місцеві рятувальні служби штату Сабах не отримували повідомлень про значні руйнування інфраструктури чи наявність жертв серед цивільного населення.

Сейсмічні хвилі від поштовху поширилися на значну територію, охопивши, окрім Сабаху, також частини Сараваку та Півострівної Малайзії. Поштовхи відчувалися навіть у Сінгапурі, розташованому на відстані понад 1500 кілометрів від епіцентру, де мешканці повідомляли про відчутне хитання будівель незадовго після півночі. Геологічна служба США продовжує моніторинг для виявлення можливих афтершоків, а мешканцям рекомендовано зберігати спокій, оскільки початкова оцінка вказує на мінімальні ризики на поверхні.

Ця подія підкреслює сейсмічну вразливість регіону, про яку попереджало урядове геологічне дослідження у жовтні минулого року, відносячи до зони ризику шість штатів. У науковому контексті, землетруси, що виникають на великій глибині, як правило, вивільняють менше механічної сили на поверхні, оскільки гірські породи поглинають значну частину енергії. Навіть незважаючи на високу магнітуду 7,1, глибоке залягання осередку запобігло катастрофічним наслідкам, що є типовим для глибоких внутрішньоплитних явищ. Сейсмічна активність у районі Кота-Кінабалу демонструє, що землетруси магнітудою 5 або вище тут трапляються приблизно раз на 5-10 років, що вимагає постійної уваги з боку інженерних структур.