Історична посуха у басейні Тигру та Євфрату: загострення водних та геополітичних суперечностей

Система річок Тигр і Євфрат наразі переживає рівень води, який є історично найнижчим протягом 2025 року. Ця ситуація значно посилює глибоку гуманітарну та політичну кризу, що зачіпає Сирію, Ірак та Іран. Тривала посуха посилюється антропогенною зміною клімату, яка призводить до частіших і більш руйнівних багаторічних посух у цьому регіоні.

Територія, що охоплює Родючий Півмісяць та Іран, потерпає від надзвичайно низької кількості опадів та підвищених температур, починаючи з зими 2020/2021 років. За індексом SPEI (Стандартизований індекс опадів та випаровування) ця сільськогосподарська посуха класифікується як «екстремальна» або «виняткова». Для Іраку 2025 рік став найсухішим із часів 1933 року, що підкреслює критичність нинішньої водної надзвичайної ситуації. Приплив води до басейнів Тигру та Євфрату скоротився на цілих 27 відсотків порівняно з середніми багаторічними показниками попереднього року.

Іракська влада повідомляє, що отримує менше ніж 35 відсотків своєї історично належної частки води. Цей дефіцит значною мірою пов'язують із проєктами будівництва гребель у Туреччині та Ірані, розташованих вище за течією. Як наслідок, національні водосховища перебувають у критичному стані: запас води становить лише 8 відсотків від загальної ємності, що на 57 відсотків менше, ніж роком раніше. Ці обставини мають прямі політичні та економічні наслідки. В Іраку криза змусила уряд призупинити посів пшениці станом на вересень 2025 року через брак ресурсів, що ставить під загрозу продовольчу безпеку країни.

Особливо вразливим є південне місто Басра, де проживає 3,5 мільйона мешканців. Воно дедалі більше залежить від води, яку доставляють автоцистернами. Крім того, спостерігається проникнення солі у водні артерії, що негативно впливає на місцеві морські екосистеми. Це справді «гірка пігулка» для регіону.

Сирія також відчуває руйнівний вплив: кількість опадів, за повідомленнями, впала майже на 70 відсотків. Це паралізувало приблизно 75 відсотків посівних площ, що залежать від дощів, і призвело до прогнозованого дефіциту пшениці у розмірі 2,73 мільйона тонн. Група World Weather Attribution раніше зазначала, що ймовірність такої посухи в басейні зросла у 25 разів через потепління на 1,3°C, спричинене змінами клімату, спричиненими діяльністю людини. В Ірані столиця Тегеран ризикує запровадити екстрене нормування води, якщо опади не з’являться до грудня 2025 року, оскільки сільське господарство споживає понад 90 відсотків усіх водних ресурсів країни.

Дипломатичні зусилля принесли лише тимчасові зміни. Туреччина, після зустрічі з іракськими офіційними особами 1 липня 2025 року, збільшила скидання води у Тигр до 420 кубічних метрів на секунду. Однак, за наявними даними, це полегшення було нетривалим, і незабаром потоки знову впали нижче середньорічного рівня. Ірак отримує майже 75 відсотків своєї прісної води з Туреччини та Ірану, що підкреслює геополітичну чутливість угод щодо управління водними ресурсами. Довгострокова стабільність водної безпеки регіону залежить від укладання міцних, обов'язкових до виконання дипломатичних угод, оскільки внутрішня недбалість та обмеження з боку країн, розташованих вище за течією, продовжують виснажувати життєдайні артерії мільйонів людей у всьому басейні.