Нещодавні наукові експедиції, проведені на території казахстанського регіону Мангістау, дозволили виявити вражаючі ландшафтні утворення. Ці формації є прямим і незаперечним свідченням того, що тут колись існував величезний океан Тетіс. Дослідники отримали доступ до геологічного літопису мільйонолітніх епох, вивчаючи багатошарові схили та мальовничі каньйони. Роботи, якими керувала експертка Гаухар Єсиркепова, успішно зафіксували осадові відкладення, що залишилися з часів, коли ця місцевість була повністю занурена у води доісторичного моря.
Одним із найяскравіших символів Казахстану є гора Бокти, яка демонструє симетричну, багатобарвну шаруватість. Ця структура, сформована з крейдяного вапняку, є прямим результатом процесів давнього морського осадконакопичення. Такі закарбовані у камені свідоцтва наочно ілюструють безперервний цикл планетарних трансформацій. Неподалік розташовані каньйони Кизилкум, які отримали свою назву за схожість із багатошаровим десертом. Вони відображають тривалу геологічну активність, що сформувала місцевий рельєф, нагадуючи, що навіть найстійкіші структури є лише тимчасовим проявом вічного руху матерії.
Особливу увагу науковців привернула ущелина Ибизтисай. Вапнякові стіни цього місця мають унікальну комірчасту структуру, що нагадує бджолині стільники. У цих текстурах збереглися сліди морських організмів та мінералів, які осіли тут понад 40 мільйонів років тому. Подібні знахідки є важливим внеском у реконструкцію палеогеографії басейну Тетіс. Відомо, що цей праокеан існував приблизно мільярд років, розділяючи суперконтиненти Гондвану та Лавразію.
Океан Тетіс, названий на честь давньогрецької богині моря Тефіди, був ключовим елементом у процесі розколу Пангеї. Цю назву ввів австрійський геолог Едуард Зюсс у 1893 році. Сьогодні реліктами цього величного океану вважаються такі великі водні об'єкти, як Середземне, Чорне та Каспійське моря.
У сусідній долині Ториш, що колись була дном праокеану, можна знайти унікальні кам’яні сфери, відомі як конкреції. Діаметр деяких із цих утворень сягає 4 метрів. Їхній вік оцінюється в 40–60 мільйонів років, що чітко відповідає періоду існування Тетісу.
Вивчення цих геологічних формацій дає змогу усвідомити, що сучасні континенти є результатом грандіозного процесу розходження тектонічних плит. Внаслідок цього процесу на місці колишніх морських глибин виникають потужні гірські хребти, такі як Альпи та Гімалаї. Ландшафти Мангістау є застиглими моментами цієї великої планетарної взаємодії, що спонукають до глибшого осмислення нашого місця в нескінченному ланцюзі буття. Дослідники наголошують, що збереження та детальне вивчення цих природних пам’яток є критично важливим для розуміння масштабів еволюції Землі та її нескінченного творчого імпульсу.
Геолог Гаухар Єсеркепова підсумовує значення цих відкриттів філософськими словами: «Кожен пласт — це музика часу. Океан пішов, але його пісня звучить у камені».