Геномне дослідження лісової суниці розкрило механізми адаптації до кліматичних змін

Масштабне геномне дослідження, що ґрунтується на детальному аналізі 200 високоякісних геномів лісової суниці (*Fragaria vesca* L.), дозволило науковцям сформувати вичерпну картину того, як цей домінуючий у Європі багаторічний трав'янистий вид пристосовувався до значних кліматичних коливань минулого. Завдяки глибокому секвенуванню було виявлено чітке генетичне розходження, яке розділило існуючі популяції на два великі кластери: західний та східний. Це відкриття є фундаментальним для розуміння еволюційних стратегій рослин та їхньої здатності виживати в умовах постійної зміни навколишнього середовища протягом тривалих часових проміжків.

Центральним результатом наукової роботи стало виявлення підвищеної стійкості східних ядер популяцій у періоди інтенсивних зледенінь. На відміну від західних груп, ці популяції змогли зберегти значно більші ефективні розміри та не продемонстрували жодних ознак інбридингу, що свідчить про їхню високу біологічну життєздатність. Отримані дані переконливо вказують на вирішальну роль східних природних сховищ у збереженні генетичного різноманіття виду протягом багатьох тисячоліть. Подібні паттерни генетичного поділу та механізми збереження популяцій раніше вже спостерігалися під час масштабних досліджень геномного ландшафту Внутрішньої Євразії.

Сучасні розлогі популяції, які сьогодні зустрічаються по всій території Європи, підтримуються завдяки безперервному генетичному обміну, що відбувається по осі схід-захід через центральноєвропейський регіон. Ця динаміка, відома в наукових колах як модель «ядро-периферія», відіграла критично важливу роль у формуванні еволюційної траєкторії виду, забезпечуючи йому необхідну генетичну пластичність. Дослідження інших представників роду *Fragaria*, зокрема в контексті селекції на зимостійкість, також підтверджують, що саме географічне походження є ключовим фактором для формування важливих адаптивних ознак у диких та культурних видів.

Паралельні наукові вишукування дозволили біологам розшифрувати конкретні генетичні детермінанти, що відповідають за надзвичайно високу холодостійкість дикої форми *F. vesca*. Виявлені генетичні фактори відкривають нові перспективні шляхи для сучасних селекційних програм, метою яких є виведення культурних сортів суниці, здатних ефективно протистояти згубним пізнім весняним заморозкам. У сфері селекції плодово-ягідних культур мобілізація та детальне вивчення генів стійкості до несприятливих абіотичних факторів залишається надзвичайно актуальним завданням, оскільки цілеспрямований пошук генів-кандидатів значно прискорює селекційний процес порівняно з традиційними методами схрещування.

Таким чином, проведений геномний аналіз *F. vesca* не лише дозволяє реконструювати складну історію виживання виду в умовах кліматичної нестабільності, а й надає конкретний генетичний інструментарій для підвищення стійкості сучасних агрокультур. Вивчення генетичного контролю репродуктивних ознак, як-от сезонного цвітіння в популяціях Західного Сибіру, наочно демонструє складну генетичну архітектуру виду, яка гнучко реагує на умови вегетаційного сезону. Отримані дані про генетичне розмежування та унікальні механізми витривалості східних популяцій служать цінним ресурсом для селекціонерів, які прагнуть зміцнити генофонд ягідних культур перед обличчям майбутніх глобальних кліматичних викликів.