Наукове підтвердження цілющої сили листя джекфрута у балійських традиціях

Наукові дослідження, завершені у 2025 році, надали вагомі докази традиційного використання листя джекфрута (Artocarpus heterophyllus) у лікувальних практиках Балі. Це підтвердження ґрунтується на стародавніх знаннях, зафіксованих у таких манускриптах, як Усада Тенунг Таніалара. Таке сучасне верифікування знаменує собою важливий етап зближення багатовікових народних методів та передової фітохімії.

У процесі досліджень було виявлено значну концентрацію біологічно активних сполук у листі. Серед них — антиоксиданти, флавоноїди та сапоніни, що й пояснює їхній потенціал як протизапальних та протимікробних засобів. Ідентифікація цих фітохімічних компонентів, зокрема флавоноїдів, танінів і стероїдів, в етиловому екстракті листя джекфрута, чітко корелює з їхнім емпіричним застосуванням. Флавоноїди відомі своєю здатністю вивільняти медіатори запалення з тучних клітин, забезпечуючи протизапальний ефект. Водночас сапоніни можуть стимулювати формування нових епітеліальних клітин, прискорюючи процес епітелізації.

Ці молекулярні механізми лежать в основі традиційних методів лікування лихоманки, прискореного загоєння ран та купірування запальних процесів, які століттями застосовувалися балійськими цілителями. Це свідчить про глибоке розуміння рослинних властивостей, яке існувало задовго до появи сучасної лабораторної бази.

Додаткові лабораторні випробування, проведені на моделях щурів лінії Спрег-Доулі із застосуванням екстракту листя джекфрута, продемонстрували його високу ефективність у прискоренні регенерації опікових ран. В одному з ключових експериментів група, яка отримувала екстракт у дозуванні 376 мг/кг маси тіла (група G3), досягла стовідсоткового відновлення ураженої ділянки вже на 14-ту добу спостереження. Це був найшвидший показник серед усіх контрольних груп, що підкреслює потужний вплив вторинних метаболітів, таких як флавоноїди та сапоніни, на пригнічення росту бактерій та зменшення вираженості запальних уражень.

Дерево джекфрута, що належить до родини Морових (Moraceae), є цінним ресурсом не лише у сфері медицини, але й у дієтології. Його плоди, які можуть сягати ваги до 35 кг, слугують важливим джерелом вуглеводів та вітамінів. Проте саме листя, яке тривалий час залишалося у тіні плодів, привертає увагу сучасної науки завдяки своєму багатогранному хімічному профілю. Такі сполуки, як циклоартокарпін, артокарпін та артокарпанон, також виявлені у рослині, демонструють виражені антибактеріальні властивості, розширюючи сферу застосування листя далеко за межі простої протизапальної дії.

У контексті Балі, де народна медицина нерозривно пов'язана з місцевою флорою, наукове визнання, отримане у 2025 році, надає нового імпульсу для збереження та подальшого вивчення цих агроботанічних знань. Результати 2025 року не просто підтверджують слушність стародавніх рецептів, але й закладають точну хімічну основу для створення стандартизованих фітопрепаратів. Ці препарати будуть базуватися на мудрості балійських цілителів, які практикували згідно з настановами Усада Тенунг Таніалара.