Різке глобальне похолодання, зафіксоване у 1458 році, тепер міцно пов'язують із потужним виверженням вулкана. Нещодавні наукові дослідження значно підтверджують гіпотезу, що джерелом цієї події став підводний вулкан Кувае, розташований у Вануату. Свідчення про це давнє атмосферне збурення збереглися у хімічних відбитках діоксиду сірки, знайдених у крижаних кернах, видобутих від Гренландії до Антарктиди. Це підкреслює, наскільки швидким і далекосяжним був вплив цієї геологічної катастрофи на кліматичну систему планети.
У центрі останніх наукових розвідок опинилися мікроскопічні уламки вулканічного скла, виявлені в антарктичному льоду. Вони слугують точним геологічним маркером, що вказує на походження виверження. Хоча вулкан Кувае, розташований між островами Епі та Тонгоа, тривалий час вважався головним підозрюваним — його активність, що призвела до утворення кальдери, датується приблизно 1452 роком нашої ери — раніше існувала альтернативна теорія. Вона вказувала на гору Реклюс (Mount Reclus) у Чилійській Патагонії через певні геохімічні подібності у знайдених фрагментах.
Однак, вирішальний аналіз, проведений у 2023 році над зразками антарктичних крижаних кернів, спричинив остаточний зсув в атрибуції. Це дослідження встановило набагато сильнішу хімічну відповідність між знайденими уламками скла та відомим складом матеріалу, викинутого вулканом Кувае. Цей результат значно зміцнює ідентифікацію Кувае як «архітектора» широкомасштабної кліматичної аномалії, яка відчувалася у Північній півкулі у 1458 році. Таким чином, сумніви щодо джерела цієї історичної події були практично усунені.
Дослідники також відзначили широкий діапазон композицій серед скляних фрагментів, що свідчить про складнішу реальність, ніж єдиний, монолітний вибуховий імпульс. Це вказує на те, що виверження могло мати кілька фаз або джерел. Попри цю тонку внутрішню складність, поточний науковий консенсус твердо вказує на вулкан Кувае як на найбільш імовірну причину масового атмосферного збурення. Відомо, що такі значні викиди сірки у стратосферу викликають каскадні ефекти у навколишньому середовищі, впливаючи на все — від урожайності сільськогосподарських культур до соціальної стабільності у різних регіонах.
Можливість простежити ці давні атмосферні впливи завдяки записам, збереженим у глибокому льоду, надає безцінні дані для сучасної кліматології. Підтверджуючи джерело події 1458 року, вчені отримують глибше розуміння взаємопов'язаності систем Землі та чутливості глобального довкілля до раптових, потужних природних явищ. Ці знання є критично важливими для моделювання майбутніх кліматичних змін, спричинених як природними, так і антропогенними факторами.