Точка Немо, розташована в безкрайніх просторах південної частини Тихого океану, є найвіддаленішим місцем на Землі від будь-якої суші. Її координати – приблизно 48°52′6″ південної широти та 123°23′6″ західної довготи. Найближчі до неї ділянки суші – незаселений острів Дьюсі, Моту-Нуї біля острова Пасхи та острів Махер в Антарктиді, кожна з яких знаходиться приблизно за 2700 кілометрів.
Це унікальне місце було обчислено у 1992 році хорватським інженером-дослідником Хрвоє Лукателою, який визначив її як океанічний полюс недоступності. Цікаво, що найближчими до Точки Немо людьми часто є астронавти на Міжнародній космічній станції (МКС), що обертається на висоті близько 400 кілометрів над Землею. Назва «Точка Немо» походить від Капітана Немо, персонажа романів Жуля Верна, який прагнув до ізоляції.
Точка Немо привертає увагу не лише географів, але й астрономів. У 1997 році поблизу Точки Немо було зафіксовано один із найгучніших підводних звуків, відомий як «Блуп», який пізніше ідентифікували як звук тріскання гігантського айсберга. Антипод Точки Немо знаходиться в Казахстані.
Ця віддаленість робить Точку Немо ідеальним місцем для космічних агентств, які використовують її як «цвинтар космічних кораблів». Тут безпечно утилізують виведені з експлуатації супутники та космічні станції, спрямовуючи їх на контрольоване входження в атмосферу. Серед них – російська станція «Мир», а в майбутньому планується подібна доля для Міжнародної космічної станції.
Розташована в межах Південнотихоокеанського кругообігу, Точка Немо є своєрідною «морською пустелею» з низькою біологічною активністю через обмежений приплив поживних речовин. Таким чином, Точка Немо слугує не лише символом крайньої віддаленості та самотності на Землі, але й нагадуванням про нашу взаємопов'язаність із космічним простором, де географія, література та наука переплітаються.