Протягом століть Едемський сад залишався на межі міфу та реальності, викликаючи нескінченні дискусії щодо його точного розташування. Однак сучасні археологічні дослідження, що поєднують супутникові технології та переосмислення стародавніх текстів, висунули нову, захопливу гіпотезу: легендарний рай міг знаходитися на території сучасної Перської затоки, яка нині занурена під воду.
Ця теорія, підтримана такими вченими, як археолог Юріс Зарінс, ґрунтується на аналізі біблійних описів та географічних даних. Згідно з Книгою Буття, з Едему витікала річка, що розділялася на чотири рукави: Тигр, Євфрат, Пішон і Гіхон. Хоча Тигр і Євфрат добре відомі, ідентифікація Пішона та Гіхона залишається предметом дискусій. Біблійний археолог Джеймс Зауер припускає, що Пішон міг відповідати Ваді аль-Батін – нині висохлій річковій системі в Аравії, а Гіхон – іранській річці Карун. Супутникові знімки підтверджують існування давніх русел річок, прихованих під пісками пустелі.
Одна з найцікавіших версій пов'язує пошуки Едему зі значними кліматичними змінами наприкінці останнього льодовикового періоду. Приблизно 11 000–3000 років тому рівень світового океану піднявся приблизно на 38 метрів, що призвело до затоплення значних сухопутних територій. Зарінс вважає, що саме це підвищення рівня моря могло поглинути колись родючі землі, де, за його припущенням, розташовувався Едемський сад. Використання супутникового радарного картографування дозволило ідентифікувати давні річкові системи, що колись текли через Аравійський півострів до Перської затоки. Якщо ця гіпотеза вірна, Едем міг бути розташований у стратегічно важливій точці злиття цих чотирьох річок.
Водночас, значна частина наукової спільноти продовжує розглядати Едемський сад як алегоричний рай, що символізує теми невинності та моральної відповідальності, а не як конкретне географічне місце. Деякі дослідники, як-от професор Марк Лойчер, трактують його як метафоричне відображення культурного світу Західної Азії. Незважаючи на ці розбіжності, дослідження продовжують розкривати нові шари розуміння давніх текстів та геологічної історії нашої планети, нагадуючи про динамічність ландшафтів та глибину людських пошуків.