У січні 2025 року, завдяки таненню льодовиків, було виявлено останки британського метеоролога Денніса "Тінка" Белла, який загинув в Антарктиді у 1959 році. 25-річний Белл загинув під час експедиції на острові Кінг-Джордж, впавши у тріщину. Спроби його колег врятувати його були марними, оскільки обірвалася мотузка, що призвело до фатального другого падіння.
Белл приєднався до попередника Британської антарктичної служби (BAS) у 1958 році. Польські дослідники зі станції Генрика Арцтовського знайшли його останки та особисті речі в районі його загибелі. Тестування ДНК підтвердило особу Белла, принісши родинне заспокоєння через 66 років. Директор BAS, Джейн Френсіс, відзначила піонерську роботу Белла в екстремальних умовах, зазначивши, що знахідка розкриває давню таємницю. На його честь названо мис Белл на острові Кінг-Джордж. Історія Денніса Белла є свідченням небезпек та відданості, що супроводжували ранні дослідження Антарктики. Його робота як метеоролога для Служби залежних територій Фолклендських островів (FIDS), попередниці BAS, була частиною ширших зусиль з вивчення клімату та погоди в одному з найсуворіших середовищ на Землі. У період з 1940-х до 1950-х років, напередодні Міжнародного геофізичного року 1957-58, вчені з різних країн активно намагалися зрозуміти погоду та клімат Південного континенту. Це дослідження було зумовлене не лише науковою цікавістю, але й політичними міркуваннями, зокрема, суперечками щодо суверенітету над Антарктичною півостровом між Великою Британією, Аргентиною та Чилі. Острів Кінг-Джордж, де загинув Белл, є найбільшим з Південних Шетландських островів і має морський антарктичний клімат. Попри суворі умови, цей регіон став центром наукових досліджень, зокрема, на польській станції Генрика Арцтовського, заснованій у 1977 році, проводяться дослідження в галузях морської біології, океанографії, геології, метеорології та екології. Знахідка останків Белла, разом із понад 200 особистими речами, включаючи радіообладнання, ліхтарик, лижні палиці, наручний годинник та люльку, є не лише завершенням особистої історії, але й нагадуванням про людські історії, вплетені в історію антарктичної науки та виклики, з якими стикалися першопрохідці.