Криваві водоспади, що витікають з льодовика Тейлора в Антарктиді, вражають вчених з моменту їх відкриття у 1911 році. Перші припущення пов'язували яскраво-червоний колір водоростей, але сучасні дослідження виявили хімічну реакцію як справжнє джерело цього явища.
Унікальний червоний відтінок є результатом взаємодії води, багатої на залізо та гіперсолоної, з киснем атмосфери. Цей давній розсіл походить з підльодовикового озера, ізольованого понад два мільйони років під льодовиком Тейлора. Екстремальна солоність цієї води запобігає її замерзанню, дозволяючи їй протікати через тріщини на поверхню. При контакті з повітрям залізо окислюється, утворюючи оксиди заліза, що надає воді характерного «кривавого» кольору, подібно до утворення іржі на металі.
Підльодовикове середовище, з якого витікає ця вода, є унікальною екосистемою. Вчені виявили, що цей давній розсіл містить спільноту мікроорганізмів, або екстремофілів, які пристосувалися до виживання в умовах постійної темряви, екстремального холоду та відсутності кисню. Ці бактерії метаболізують сульфати та іони заліза, демонструючи дивовижну здатність життя існувати в несприятливих умовах. Дослідження цих мікробів дає глибоке розуміння потенціалу існування життя в подібних екстремальних середовищах в інших частинах Сонячної системи, наприклад, на Марсі або крижаних супутниках Юпітера.
Джерелом цього давнього розсолу вважається підльодовикове озеро, яке було запечатане, коли льодовик Тейлора просунувся мільйони років тому, можливо, під час міоценової епохи близько 5 мільйонів років тому. Екстремальна солоність, що майже вдвічі перевищує солоність сучасної морської води, є результатом кріоконцентрації солей. Ця ізоляція створила «капсулу часу» давньої морської води та мікробного життя, пропонуючи унікальне вікно в минуле Землі.
Сама природа наносфер, виявлених у зразках води, пояснює, чому попередні аналітичні методи не змогли їх виявити. Це відкриття підкреслює важливість передових аналітичних методів для розуміння складних природних явищ. Наукові дослідження Кривавих водоспадів надають цінні дані для астробіології, слугуючи земним аналогом для позаземних середовищ, живлячи уяву про можливості поза нашою планетою.