Морський біолог вижив після атаки галапагоської акули біля Кокос

Видатний морський біолог, доктор Маурісіо Ойос, який присвятив понад три десятиліття вивченню поведінки акул, пережив рідкісний інцидент поблизу острова Кокос у Коста-Риці. Подія сталася у вересні під час дослідницької експедиції, коли вчений працював на глибині приблизно 39–40 метрів, здійснюючи процедуру маркування хижака акустичною міткою.

Галапагоські акули (Carcharhinus galapagensis), що можуть сягати 3,0–3,7 метра в довжину, відомі своєю цікавістю. Доктор Ойос намагався прикріпити мітку до основи спинного плавця особини, оціненої приблизно у 3–3,5 метра, для визначення місць спарювання та нересту. За словами дослідника, після контакту з металевим зондом тварина повелася нетипово: вона обернулася і подивилася на нього, а потім, після короткої паузи, атакувала, затиснувши голову та обличчя вченого між щелепами.

Незважаючи на те, що щелепи акули, озброєні приблизно 29 зубами, залишили на тілі біолога 27 глибоких рваних ран, доктор Ойос вважає, що це була оборонна реакція на втручання. Крім серйозних ушкоджень м'яких тканин обличчя та голови, атака призвела до перерізання кисневої трубки його акваланга, що створило безпосередню загрозу життю через відсутність подачі повітря та затуманення маски кров'ю. Його швидке перехоплення резервного шланга, відомого як «восьминіг», стало вирішальним для виживання.

Після евакуації до Сан-Хосе медики відзначили його одужання як «неймовірне», оскільки жодна з численних ран не зазнала інфекції, а процес загоєння відбувся значно швидше за очікування. Доктор Ойос, який тепер носить шрам, що він сам описує як «бойовий шрам, схожий на зябра», не зменшує своєї відданості науці. Він прагне спростовувати стереотипне сприйняття акул як бездумних убивць, наголошуючи на важливості розуміння їхньої природної поведінки для збереження морських екосистем.

Дослідник планує повернутися до роботи на острові Кокос вже у січні, щоб продовжити свою місію, висловлюючи надію на повторну, але мирну, зустріч із самкою, яку він маркував. Цей інцидент підкреслює небезпеку, з якою стикаються фахівці, що працюють у дикій природі, демонструючи стійкість людського духу та важливість наукового спостереження. Галапагоські акули за класифікацією МСОП мають статус «Найменш занепокоєні» у глобальному масштабі, хоча їхня тривалість життя може сягати щонайменше 24 років.