Кожен із нас щомиті створює власну реальність, навіть якщо не усвідомлює цього процесу.
❓ ЗАПИТАННЯ:
Чи не могли б ви, будь ласка 🙏, детальніше пояснити, як саме ми створюємо власну реальність? Чи правильно я розумію, що для формування своєї картини світу потрібно перебувати в моменті «тут і зараз», проживаючи у думках та почуттях свою майбутню версію як доконаний факт — ніби граючи «навмисно», як у дитинстві в лікарів? Або ж достатньо внутрішнього відчуття ейфорії та радості, коли розум мовчить, і саме ці вібрації притягують бажане, чи все ж варто цілими днями повторювати собі те, що хочеш, і отримувати від цього задоволення? Я зовсім заплуталася.
❗️ ВІДПОВІДЬ lee:
Найважливіше — це зрозуміти, що ви вже створюєте свою реальність.
Тоді питання зводиться до того, аби збагнути, «як я це роблю», навіть у тих ситуаціях, коли ви створюєте зовсім не те, чого прагнете.
Коли ви усвідомлюєте, як виникає «вся ця дурня», ви починаєте застосовувати той самий метод для втілення «всіх своїх бажань».
І згодом ви розумієте, що «тут і зараз» — це не просто гарне поняття, а буквальна концентрація уваги замість її «розмитості». На чому ви зосереджені, те й активується.
А тепер замисліться, як часто ви зосереджені на бажаному, а як часто — на його відсутності?
Звідси випливає простий наслідок: частіше тримайте фокус на бажаному результаті не формально, а реально.
Формальні слова, картинки, візуалізації чи афірмації — це пусте, якщо ваші реальні думки про небажане переважають.
Якщо ви дивитеся на якусь нісенітницю, але ваші думки при цьому благодатні, ви все одно притягуєте благо.
Якщо ж ви і дивитеся на благо, і думки ваші благодатні, і серце співає від краси — тоді ви маєте абсолютно чисте притягнення добра.
