Нюрнберзький процес: виставка в UFMG розкриває історію зародження синхронного перекладу

У Федеральному університеті Мінас-Жерайс (UFMG) розпочала роботу знакова експозиція, що має назву «1 Суд, 4 Мови – Піонери синхронного перекладу в Нюрнберзі». Урочисте відкриття відбулося 10 листопада 2025 року о 19:00 у престижному приміщенні Юридичного факультету. Ця виставка має на меті підкреслити, яким чином знакові історичні події, подібні до Нюрнберзького трибуналу, можуть спричиняти фундаментальні та кардинальні зміни у сфері міжкультурного спілкування, формуючи нові стандарти взаємодії.

Сам Нюрнберзький процес, який тривав з 1945 по 1946 рік, не лише заклав фундамент сучасного міжнародного кримінального права, але й став вирішальною точкою для стрімкого розвитку професійного синхронного перекладу. У той період людство гостро усвідомило нагальну потребу в миттєвому та точному обміні інформацією між різними культурами. До цього моменту міжнародна комунікація часто покладалася на французьку мову або виключно на послідовний переклад, що значно уповільнювало хід судових засідань та міжнародних перемовин.

Кураторка експозиції, німецька перекладачка Елке Лімбергер-Кацумі, зазначила, що всі попередні спроби синхронного перекладу були аматорськими та не забезпечували необхідної якості. Ключову роль у розробці та успішному впровадженні нової системи відіграв франко-американський дослідник Леон Достер (1904–1971), який очолював перекладацький відділ. Достер запровадив важливий принцип, що став стандартом: кожен перекладач мав працювати лише з однієї іноземної мови на свою рідну. Це вимагало високої кваліфікації фахівців та підтримки розміреного темпу мовлення. Такий підхід гарантував надійну передачу сенсу, незважаючи на значні труднощі, що виникали під час роботи.

Умови праці лінгвістів були надзвичайно складними, вимагаючи неабиякої фізичної та розумової витривалості. Перекладачі стикалися із серйозними технічними викликами: по залі суду тяглися громіздкі кабелі, що забезпечували зв'язок, а самі фахівці розміщувалися у тісних, невеликих кабінах із незручним і ще не досконалим обладнанням. Мікрофони були великими і їх доводилося передавати вручну між трьома спеціалістами, які працювали позмінно по 1,5 години в одній кабіні. Це створювало додаткове навантаження. Дослідники підрахували, що за весь 216-денний процес синхроністи провели у цих екстремальних умовах близько півтори тисячі годин. Цей показник яскраво демонструє їхню відданість справі.

Суттєвими були й лінгвістичні виклики. Німецька мова, трансформована нацистським режимом (1933–1945), містила специфічну термінологію, що стосувалася, наприклад, газових камер та концентраційних таборів, яка була абсолютно новою для перекладачів. Експозиція демонструє виняткову компетентність цих лінгвістів, які стали не просто технічними посередниками, а справжніми архітекторами нового глобального діалогу. Їхня робота дозволила прискорити судовий процес та задокументувати ключові рішення, що стали важливим уроком для наступних поколінь. Виставка також нагадує, що сам Нюрнберзький процес розпочався 20 листопада 1945 року і був публічним (гласним), що сприяло стрімкому розквіту професії синхронного перекладу як невід’ємної складової міжнародного правосуддя.