Новий роман Поля Гуаша «В руках горить рай»: настрої покоління у постапокаліптичному світі

Каталонський письменник і поет Поль Гуаш, який народився у Таррагоні в 1997 році, представив свій другий великий прозовий твір. Це роман під назвою «En las manos, el paraíso quema», що українською можна перекласти як «В руках горить рай», виданий відомим видавництвом Anagrama. Сюжет розгортається на тлі світу, який пережив апокаліпсис, і глибоко досліджує вічні теми кохання, дружби та загального нездужання в умовах невизначеності часу та простору. Гуаш, який нещодавно відвідав Міжнародний літературний фестиваль у Буенос-Айресі як почесний гість, також повідомив, що наразі працює над третьою частиною свого літературного циклу.

Оповідь зосереджується на долях чотирьох головних героїв — Літона, Ріти, Фелікса та Рене. Вони змушені прокладати свій шлях крізь двозначний рай, спустошений катастрофами, епідеміями та трагедіями, які торкнулися як Іспанії, так і всього світу. Автор виявив особливий інтерес до лімінальних, прикордонних зон — просторів, позбавлених чіткої ідентичності. На його думку, саме в таких місцях відбувається все найважливіше. Він пояснив це захоплення атмосферою свого рідного середнього за розміром міста, де межа між міською забудовою та цвинтарем була особливо відчутною, породжуючи дивне, майже сюрреалістичне відчуття.

Гуаш наголосив, що простір у його книгах повинен конструюватися через сам акт письма, а не через пряме відображення зовнішньої реальності. Такий підхід надає читачеві значну свободу в інтерпретації місця дії. Торкаючись тем, які хвилюють його покоління, письменник визнав, що хоча він не ставив це за пряму мету, він мимоволі звернувся до емоційного стану та сентиментального ландшафту, які переживає його оточення та однолітки. Його завдання полягало в тому, щоб зафіксувати цей стан, уникаючи при цьому заїжджених кліше сучасності. Для Гуаша література є інструментом для наближення до світу та його реалій, а не просто засобом пасивного споживання.

Роман також детально розглядає взаємовідносини людини з природою та граничні ситуації, пов’язані з обмеженістю природних ресурсів. Автор аналізує вплив кліматичних катаклізмів на спільноти та те, як еко-тривожність перетворилася на домінуюче нездужання для його генерації. Гуаш акцентував увагу на критичній необхідності шукати нові, альтернативні способи зв’язку, які б зробили цю складну ситуацію більш стерпною. Він розглядає такі кризи не лише як загрозу, але й як можливість для глибокого переосмислення цінностей та пріоритетів.

Щодо вибору каталанської мови для написання, Гуаш зазначив, що це дозволяє йому досліджувати особливий погляд на світ та історію власної мови. Водночас він усвідомлює парадоксальність роботи мовою, якій загрожує зникнення. Тим не менш, його головна мета — розширювати рамки універсальних проблем, що стосуються малих мовних спільнот. Його активна участь у міжнародних заходах, як-от фестиваль у Буенос-Айресі, підтверджує прагнення донести ці ідеї до широкого кола читачів. Очікування виходу третьої частини циклу свідчить про його плідну роботу та значний внесок у сучасну європейську прозу.