Концепція «Ма»: Японська Естетика Простору як Контр-Тренд у Дизайні

Японська філософська концепція «Ма», що охоплює поняття простору та інтервалу, набуває значної ваги як противага домінуючим західним дизайнерським парадигмам. Ця давня японська ідея акцентує увагу на невід'ємній цінності порожнечі, стверджуючи, що сам вакуум є багатогранним елементом, який необхідно свідомо інтегрувати у простір. На відміну від скандинавських течій, таких як «хюгге» (затишок) чи «лагом» (баланс), «Ма» позиціонує порожнечу як ядро цілісного підходу до життя, що, за прогнозами, суттєво вплине на світовий дизайн до 2026 року. Ця концепція знаходить своє відображення не лише в естетиці, а й як філософський інструмент для навігації у сучасному інформаційному перевантаженні.

Візуалізація «Ма» глибоко закорінена в японській писемності: ієрогліф «間» (Ма) традиційно поєднує елементи, що символізують «ворота» (門) та «місяць» (月), або, за іншими тлумаченнями, «ворота» та «сонце» (як світло, що проникає крізь отвір). Це символічне злиття передає ідею світла, що проходить крізь порожній простір, наприклад, крізь дверний отвір, створюючи відчуття безмежного світу, сприйнятого через обмежену рамку буденності. У дизайні це трансформується у свідому паузу — часовий чи просторовий розрив, який надає значущості не-запроектованим ділянкам навколо об'єктів.

Цей підхід, що має коріння у дзен-буддизмі, підкреслює важливість негативного простору для енергетичного потоку та світла, що перегукується з принципом Інь та Ян. Філософія «Ма» вимагає переходу від простого усунення захаращеності до активного представлення порожнечі, що перетворює дизайн із суто естетичної категорії на сферу експерієнціальної цінності. Ця течія протистоїть «філософії нірки» — бажанню мати маленькі, замкнуті простори, натомість наполягаючи на необхідності цілеспрямованого підтримання порожнечі, а не її уникнення.

На відміну від скандинавського стилю, який часто фокусується на затишку через текстиль та світлі тони, «Ма» вимагає навмисної уваги до того, що залишається після видалення надлишку. Це сприяє досягненню внутрішнього спокою та балансу, пропонуючи глибоку альтернативу культу постійного споживання, що є актуальним для ландшафту дизайну 2026 року. Поглиблення контексту показує, що японська естетика загалом, яка включає такі ідеали, як «вабі» (проста, сувора краса) та «сабі» (краса природного старіння), формувалася під значним впливом буддизму, де «ніщо» є простором потенційних можливостей.

Паралелі з мистецтвом ілюструють цей принцип: майстри чайної церемонії, як-от Сен-но Рікю, підносили мистецтво, підкреслюючи, що справжня краса криється у простоті та стриманості. У графічному мистецтві майстри, як-от Шигео Факуда, ілюстрували принцип «менше — значить більше» через мінімалістичні роботи, що використовують негативний простір. На противагу цьому, скандинавський дизайн, формалізований після Другої світової війни, наприклад, на конференції Nordic Art Industry Conference у 1946 році, зосереджується на функціональності та натуральних матеріалах, компенсуючи нестачу світла світлими тонами.

Концепція «Ма» актуалізується у багатьох сферах японської культури, включаючи архітектуру та живопис сумі-е, де незавершеність виражає сутність речі. У дизайні інтер'єру це означає, що простір, залишений вільним, як, наприклад, великий вільний простір, що виникає завдяки розсувним дверям у японських оселях, є не просто відсутністю меблів, а активним компонентом композиції. Таким чином, філософія «Ма» пропонує світовій спільноті, яка бореться з надлишком стимулів, шлях до глибшого, більш усвідомленого сприйняття оточення через цінування інтервалу та відсутності.