Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Metabolism, виявило, що мозок марафонців під час екстремальних фізичних навантажень може використовувати мієлін як тимчасове джерело енергії. Цей механізм активується, коли запаси глюкози вичерпуються, і є повністю оборотним.
Мієлін — це захисна оболонка навколо нейронів, що забезпечує швидку передачу нервових імпульсів. Він складається переважно з ліпідів, які, як показали дослідження на гризунах, можуть слугувати резервним джерелом енергії в умовах метаболічного стресу. Дослідження з використанням МРТ на групі марафонців до та після забігу виявило зниження рівня мієліну в ділянках мозку, відповідальних за руховий контроль. Однак, вже через два тижні після змагань концентрація мієліну значно зросла, а через два місяці повністю відновилася до попереднього рівня.
Доктор Марсело Хосе да Сілва де Магальяйнс пояснює, що олігодендроцити, клітини, що виробляють мієлін, можуть використовувати його як альтернативне джерело енергії під час сильного стресу. Цей феномен, відомий як метаболічна пластичність мієліну, демонструє вражаючу адаптивність та пластичність мозку навіть у складних умовах. Ці висновки мають значні наслідки для розуміння пластичності мозку та реакції організму на екстремальні фізіологічні навантаження, а також відкривають нові перспективи для розробки методів лікування демієлінізуючих захворювань, таких як розсіяний склероз.
Бразилія, країна з великою спільнотою бігунів, налічує понад 2800 офіційних вуличних забігів на рік та понад 19 мільйонів користувачів платформи Strava, що робить її другою за величиною країною для спортсменів у додатку. Доктор Мелісса Ульоа зазначає, що тіла марафонців добре адаптовані до екстремальних навантажень завдяки інтенсивним тренуванням. Під час тривалих вправ, коли запаси вуглеводів вичерпуються, організм переходить на метаболічні джерела, такі як кетонові тіла, для забезпечення енергією мозку та м'язів. Крім того, під час інтенсивних тренувань м'язи виробляють лактат, який забезпечує швидку енергію за відсутності достатньої кількості кисню. Дослідження підкреслює складність енергетичного метаболізму мозку та його здатність до адаптації, що може надихнути на подальші дослідження в галузі нейронаук та спортивної медицини.