Чи можна досягти просвітлення, виконуючи вказівки майстра
❓ЗАПИТАННЯ:
Що таке просвітлення? Чи існує воно насправді? Я чула, що існує перелік настанов від Майстра (Джерело. Бог), і якщо їх дотримуватися, то стаєш просвітленим. А ще кажуть, що роль провідника — це лише гра в такого собі «Божка». Мені цікаво почути вашу думку з цього приводу.
❗️ВІДПОВІДЬ lee:
Ми вже неодноразово розглядали тему просвітлення. Однак я вперше зустрічаю в ній формулювання про те, що для досягнення просвітлення потрібно виконувати чужі вказівки. У такий хитрий спосіб ми ще вуха п’ятою не чухали 😊
Це дуже нагадує дзоґчен, де за основу нібито беруться «традиції Будди», але згодом раптово виявляється, що Будда взагалі все казав неправильно, а саме просвітлення дарується лише з волі Майстра. Звісно ж, отримати його можна виключно через цього «майстра дзоґочлена» (чи як там вони себе величають) шляхом передачі чогось на кшталт енергії… Або хтозна, що саме вони там передають, адже самих просвітлених там і вдень зі свічкою не знайти, зате біля ніг таких «майстрів» зазвичай вистачає тих, хто прагне отримати цю «передачу».
Просвітлення — це ваші взаємини із Собою. І більше ні з ким.
З технічного погляду, ви прибираєте фільтр его і дивитеся на події очима Себе (Джерела) — це і є пряме усвідомлення. Це контур Серця для 3D-світу, в якому его перебуває на початковій стадії формування. Просвітлення — це не нагорода за заслуги, а еволюційне завершення процесу формування его. Коли воно повністю сформоване, наступним етапом розвитку стає єднання зі Світом. Тобто его перестає бути бар’єром із зовнішнім світом, а світ стає Єдиним з Особистістю без руйнування самої особистості.
Тоді частота Серця стає домінуючою (пряме усвідомлення), а розум просто виконує свою роботу — орієнтацію та навігацію у фізичному світі.
Надалі цей процес триває завдяки розширенню сприйняття «Я — Ми — Одне». Тобто це стан постійного зростання, а не стала догма. Причому значущість розуму (його важливість) поступово знижується з рівня «розпорядника» до рівня інструмента, а сам розум стає «точнішим», оскільки зосередженість у моменті «Зараз» безперервно вдосконалюється.
