Нові дослідження, опубліковані у вересні 2025 року в "Journal of Neuroscience", показують, що ходьба активує складний нейронний механізм, який модулює слух, дозволяючи мозку краще сприймати оточення. Це відкриття демонструє нерозривний зв'язок між рухом і сприйняттям, перетворюючи повсякденне пересування на активний акт сенсорного вдосконалення.
Дослідження, проведене фахівцями з Університету Чжецзян та Вюрцбурзького університету, виявило, що людський мозок обробляє звуки по-різному під час руху порівняно зі станом спокою. Коли ми йдемо, наша слухова система стає гострішою та чутливішою. Це свідчить про те, що тіло, рухаючись, активно готує мозок до кращого сприйняття оточення. Вчені зафіксували мозкову активність 35 учасників за допомогою портативних електроенцефалограм (ЕЕГ) під час стояння на місці, ходьби на місці та пересування по траєкторії вісімки. Найважливішим відкриттям стало те, що мозок демонстрував більшу "синхронізацію" зі звуками під час ходьби, явище, відоме як стаціонарна слухова реакція (SSAR). Ця реакція була помітно інтенсивнішою під час ходьби, ніж під час стояння або ходьби на місці, підкреслюючи, що просторове переміщення є ключовим для покращення слухової обробки.
Це відкриття узгоджується з відомим зниженням альфа-хвиль у мозку під час руху. Альфа-хвилі пов'язані з нейронним гальмуванням, тому їх знижена активність ефективно "відпускає гальма" сенсорної обробки. Дослідження підтвердило цей зв'язок: чим більше знижувалися альфа-хвилі учасника під час ходьби, тим сильніше посилювалася його слухова реакція (SSAR). Цей механізм робить мозок більш проникним для інформації з навколишнього середовища під час руху.
Дослідження також показало, як наша слухова увага динамічно зміщується під час поворотів. Аналізуючи мозкову активність під час поворотів на траєкторії вісімки, дослідники спостерігали специфічний патерн: безпосередньо перед досягненням центральної точки повороту мозок надавав пріоритет обробці звуку з боку, в напрямку якого здійснювався поворот. Відразу після проходження вершини повороту увага зміщувалася на протилежний бік. Це динамічне зміщення свідчить про складний механізм "активного зондування", де мозок передбачливо коригує сенсорну увагу для оптимізації навігації.
Дослідження також показало, що ходьба не покращує слух рівномірно, а спеціально надає пріоритет звукам, що походять з периферії. Короткі сплески шуму використовувалися для переривання безперервних тонів. Зміна мозкової реакції (SSAR) була набагато більшою під час ходьби, коли шум надходив з одного боку, але не коли він надходив з центру. Ця підвищена чутливість до периферійних подразників узгоджується з тим, що периферійний зір стає вирішальним для інтерпретації швидкості та напрямку оптичного потоку під час руху. Слухова система працює аналогічно, посилюючи сприйняття нашого оточення для полегшення орієнтації та просторової обізнаності.