Шостий день військової операції США та Ізраїлю проти Ірану: знищення фрегата та геополітична позиція Москви

Спільна військова ініціатива Сполучених Штатів та Ізраїлю, спрямована проти Ісламської Республіки Іран, до 5 березня 2026 року перейшла у свою шосту фазу. Ця кампанія, відома під кодовими назвами «Операція Рев Лева» з боку Ізраїлю та «Операція Епічна Лють» з боку США, розпочалася 28 лютого 2026 року із серії скоординованих авіаударів. Головною метою союзників стала деградація іранських систем протиповітряної оборони та нейтралізація ракетно-морського потенціалу країни. Завдяки цим діям коаліція змогла встановити повне панування в повітрі над стратегічно важливими містами Ірану. Повідомляється, що під час початкових атак було ліквідовано Верховного лідера Саїда Алі Хаменеї, а також низку високопоставлених військових діячів, серед яких колишній секретар Вищої ради національної безпеки Алі Шамхані.

У відповідь Тегеран розпочав дії, названі «Операцією Істинна Обіцянка IV», завдаючи масованих ударів по об'єктах в Ізраїлі та американських військових базах у державах Перської затоки, зокрема в Бахрейні, Катарі, Кувейті та Об'єднаних Арабських Еміратах. Ситуація в регіоні значно загострилася 2 березня 2026 року, коли ліванське угруповання «Хезболла» відкрило другий фронт, що додало напруженості. Новим етапом ескалації стало 4 березня 2026 року, коли підводний човен ВМС США торпедою Mk 48 потопив іранський військовий корабель IRIS Dena в Індійському океані. За офіційними даними американських посадовців, на борту фрегата класу «Модж» перебувало близько 180 осіб, з яких вдалося врятувати лише 32 моряків; при цьому підтверджено загибель щонайменше 87 осіб. Міністр оборони США Піт Хегсет назвав цей інцидент «Тихою Смертю», підкресливши, що це перше потоплення ворожого судна американською торпедою з часів Другої світової війни.

На тлі активних бойових дій ключовим геополітичним аспектом залишається позиція Російської Федерації, яка наразі утримується від прямого військового втручання, попри заклики Тегерана про підтримку після смерті Хаменеї. Провідні аналітики, зокрема Микита Смагін та Грегуар Рус із Chatham House, вважають пряму участь Москви у конфлікті малоймовірною, припускаючи наявність певних домовленостей щодо уникнення лобового зіткнення. Хоча президент Володимир Путін засудив удари від 28 лютого як «кричущу агресію», пріоритетом для Кремля залишається дипломатичний шлях та реалізація стратегічного економічного проєкту Міжнародного транспортного коридору «Північ-Південь» (INSTC).

У лютому 2026 року Росія та Іран остаточно фіналізували угоди щодо будівництва залізничної ділянки Решт-Астара, яка є критично важливим елементом INSTC. Початок робіт заплановано на початок квітня 2026 року, причому російські інвестиції в цей проєкт становлять 1,6 мільярда євро. Для Москви ця транспортна артерія розглядається як життєво необхідна в умовах жорстких західних санкцій. Водночас внутрішня політика США демонструє підтримку кампанії: 5 березня Сенат відхилив резолюцію про військові повноваження, яка могла б обмежити дії президента Трампа. Зі свого боку, посол Ірану в ПАР Мансур Шакіб Мехр заявив, що дії Тегерана повністю відповідають праву на самооборону згідно з нормами міжнародного права.

Всередині Ірану триває інтенсивна інформаційна війна: державні медіа транслюють образ незламності, поширюючи заяви про нібито знищення американського авіаносця USS Abraham Lincoln, що було офіційно спростовано Центральним командуванням США. У відповідь на це сили США та Ізраїлю завдали ударів по об'єктах іранського державного мовлення (IRIB). Станом на 4 березня Іранська організація у справах мучеників та ветеранів повідомила про щонайменше 1230 загиблих, тоді як Агентство нових правозахисників (HRANA) цитувало дані про 1114 жертв серед цивільного населення. На тлі безперервних бойових дій, під час яких, за оцінками IDF, було використано близько 4000 боєприпасів, Сполучені Штати готуються до нанесення глибших ударів для остаточного ураження командних пунктів, що залишилися.