Хоча Європейський Союз декларує рішучість досягти енергетичної незалежності та поступово припинити закупівлі російських енергоресурсів, дані за період із січня по вересень 2025 року свідчать про суттєві розбіжності у діях окремих держав-членів. Загальна вартість придбаного у Росії природного газу та нафти за ці дев'ять місяців становила 11,4 мільярда євро. Цей показник на 21% менший, ніж за аналогічний період 2024 року. Таке скорочення загалом підтверджує тривалу, хоча й уповільнену, диверсифікацію постачання енергії в межах блоку.
Проте, ретельний аналіз виявив, що сім країн Євросоюзу збільшили обсяги своїх закупівель у грошовому вимірі порівняно з попереднім роком. Серед цих країн є й ті, що традиційно рішуче підтримують Україну. Франція продемонструвала зростання закупівель на 40%, досягнувши позначки 2,2 мільярда євро. Нідерланди зафіксували значний приріст у 72%, довівши суму до 498 мільйонів євро. Найбільш різкий стрибок був відзначений у Португалії — на 167%. Також зростання імпорту спостерігалося у Хорватії (+55%), Румунії (+57%) та Бельгії (+3%).
Пояснення цих локальних сплесків імпорту відображають складну мережу операційних та регуляторних реалій. Міністерство енергетики Бельгії пояснило зростання необхідністю дотримання нових санкційних правил, які забороняють перепродаж трубопровідного природного газу (ТПГ). Це змушує країну зберігати газ на власній території, а не перевантажувати його на судна. Французька влада, зі свого боку, вказала на покриття потреб клієнтів в інших державах, зокрема, на перенаправлення частини російського імпорту до Німеччини. Представник компанії SEFE, яка керує часткою німецької газотранспортної мережі, підтвердив факт отримання російського газу транзитом через Францію та Бельгію.
На загальному тлі, коли сукупний імпорт російських енергоносіїв до ЄС з 2022 року перевищив 213 мільярдів євро, а допомога Україні склала 167 мільярдів євро, подібне зростання закупівель викликає гостру критику. Експерти, зокрема Вайбхав Рагхунандан з CREA, назвали таку ситуацію «формою самосаботажу», оскільки доходи від продажу енергоресурсів безпосередньо фінансують військові дії агресора. Водночас, посли ЄС погодили план повного припинення імпорту російського газу та нафти до 2028 року. Цей план має бути затверджений 20 жовтня. Він передбачає заборону на укладання нових газових контрактів, починаючи із січня 2026 року, та повну заборону всіх поставок із січня 2028 року.
Однак, як слушно зауважує нідерландський уряд, доки ці пропозиції не будуть закріплені в законодавстві Євросоюзу, він не має права блокувати чинні контракти. У рамках нового санкційного пакета наразі обговорюється можливість дострокової заборони на імпорт російського скрапленого природного газу (СПГ) вже із січня 2027 року. Водночас, Німеччина залишається пов'язаною довгостроковими угодами на СПГ, які не передбачають права дострокового розірвання. Естонія ж, навпаки, демонструє рішучість, ухваливши рішення про повну заборону імпорту російського природного газу з 2026 року. Ці різноспрямовані дії слугують відображенням внутрішньої напруги у пошуках спільного знаменника в умовах мінливого світового порядку.