ЄС запроваджує новий механізм підтримки країн, що перебувають під міграційним тиском

Європейська комісія офіційно оголосила про майбутнє впровадження інноваційного механізму допомоги державам-членам Європейського Союзу, які стикаються з надмірним міграційним навантаженням. Ця важлива ініціатива є невід’ємною складовою нещодавно розробленого Пакту ЄС про міграцію та притулок, і її повноцінне функціонування розпочнеться із середини 2026 року.

За оцінками Комісії, найбільший тягар наразі несуть Греція, Кіпр, Іспанія та Італія. Протягом останнього року ці країни зіткнулися з непропорційно великою кількістю прибуття мігрантів, що включало численні рятувальні операції у Середземному морі. Хоча за період з липня 2024 року по червень 2025 року кількість нелегальних перетинів кордонів ЄС зменшилася приблизно на третину, тиск на держави Середземномор’я залишається значним і постійним.

Механізм солідарності пропонує державам-членам кілька шляхів участі та надання допомоги. Країни мають можливість або прийняти мігрантів на своїй території, або надати фінансову підтримку країнам, які перебувають під тиском, або ж забезпечити технічну та оперативну допомогу. Для тих країн, які не готові приймати мігрантів, передбачена окрема опція: сплата внеску у розмірі 20 000 євро за кожного мігранта, якого вони відмовляються прийняти.

Крім безпосередньої допомоги країнам Середземномор’я, ЄС визначив низку інших держав, що перебувають у зоні потенційного ризику міграційного тиску. До цього переліку входять Бельгія, Болгарія, Хорватія, Естонія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Ірландія, Латвія, Литва, Нідерланди та Польща. Ці держави отримають пріоритетний доступ до інструментів підтримки, зокрема до оперативної допомоги від Frontex.

Frontex — це Агентство Європейського Союзу з охорони зовнішніх кордонів, яке координує патрулювання, здійснює моніторинг міграційних потоків, бере участь у рятувальних місіях та допомагає державам-членам ефективно долати міграційні виклики.

Механізм також враховує специфіку країн, які зіткнулися з накопиченим міграційним тиском протягом останніх п’яти років. Такі держави, переважно розташовані у Східній Європі, матимуть право претендувати на часткове або повне зменшення свого фінансового внеску в механізм солідарності, якщо навантаження на їхню міграційну систему було особливо відчутним.

Втілення цього механізму в життя є політично чутливою темою, що викликає жваві дискусії. Питання виникають як щодо добровільності участі держав-членів, так і стосовно справедливого та рівномірного розподілу тягаря. Серед європейських політиків точаться активні дебати: частина виступає за «обов’язкову солідарність» із чіткими квотами чи фінансовою допомогою, тоді як інші критикують ініціативу, розглядаючи її як неприпустиме втручання у внутрішню політику суверенних держав.

Паралельно з цим, Європейська комісія активно працює над посиленням зовнішніх кордонів та зміцненням захисту від гібридних загроз. До цих заходів належить, зокрема, закупівля дронів та засобів протидії безпілотникам на загальну суму близько 250 мільйонів євро. Такі кроки спрямовані на підвищення безпеки країн, які відчувають тиск, та на більш ефективне управління міграційними потоками.

Таким чином, Європейський Союз формує комплексну, багаторівневу систему підтримки та взаємних зобов’язань для своїх держав-членів. Мета полягає у гармонійному поєднанні добровільної допомоги з інструментами, що забезпечують дотримання спільних стандартів солідарності. Очікується, що цей механізм дозволить більш гнучко реагувати на міграційні виклики, розподіляючи відповідальність між країнами та мінімізуючи перевантаження окремих, найбільш вразливих держав.