У суботу, 27 вересня 2025 року, понад 100 000 демонстрантів вийшли на вулиці Берліна, щоб висловити протест проти позиції Німеччини щодо військових операцій Ізраїлю в Секторі Гази. Акція, що розпочалася біля міської ратуші та завершилася на площі Гросер Штерн, проходила під гаслом "Всі очі на Газу – Зупиніть геноцид". Учасники мітингу скандували "Вільна, вільна Палестино" та "Віва Палестино", тримаючи плакати з написами "Зупиніть геноцид у Газі", "Ніколи знову для всіх" та "Свободу Палестині", а також розмахуючи палестинськими прапорами.
Організаторами виступили близько 50 груп, серед яких були про-палестинські організації, Medico International, Amnesty International та опозиційна партія "Ліва" (Die Linke). Вони висунули вимоги щодо негайного припинення експорту німецької зброї до Ізраїлю, забезпечення безперешкодного доступу гуманітарної допомоги до Гази та запровадження санкцій Європейського Союзу проти Ізраїлю. Варто зазначити, що Німеччина призупинила експорт зброї до Ізраїлю у серпні 2025 року через плани Ізраїлю щодо наступу на Газу.
Демонстрація висвітлила значний розрив між громадською думкою в Німеччині та офіційною позицією уряду. Нещодавнє опитування показало, що 62% німецьких виборців вважають дії Ізраїлю в Газі геноцидом. Ця думка поділяється значною частиною політичного спектру: 60% виборців консервативного блоку ХДС/ХСС канцлера Фрідріха Мерца та 71% виборців від партії-партнера по коаліції, Соціал-демократичної партії (СДПН), також розглядають військову кампанію Ізраїлю як геноцид.
Незважаючи на посилення критики щодо наступальних дій Ізраїлю та блокади з боку міністра закордонних справ Йоганна Вадефуля та канцлера Мерца, вони утримуються від використання терміну "геноцид", натомість говорячи про "непропорційне" застосування сили. На відміну від Франції, Великої Британії, Австралії та Канади, Німеччина досі не визнала Державу Палестина.
Ця подія підкреслює зростаючий міжнародний тиск та громадський резонанс щодо гуманітарної ситуації в Газі. Вона свідчить про прагнення суспільства до перегляду зовнішньополітичних пріоритетів у світлі гуманітарних міркувань та громадської думки. Організатори протесту чітко сформулювали свої вимоги, закликаючи до конкретних політичних змін. Залучення таких авторитетних організацій, як Amnesty International, надає протесту додаткової ваги та легітимності. Контраст між термінологією протестувальників та офіційною риторикою уряду виявляє ключову точку напруженості та потенційний виклик для німецької влади у навігації між громадськими настроями та міжнародними зобов'язаннями.